Перекинуті мости
Через виблиски та блиски!
Чути поскрипи мостин
Юрмоскупченого дійства…
В блискавицях далечінь
Кличе окликом гортанним…
Чи починок,
Чи почин — пада в розпачу останній,
Не дотягнеться нестямний
У коловертню до кіл,
До коліс що білі спиці.
Палять очі наче сіль
Сонця коси променисті.
Сміх червоний в зоряниці
Дзвінко їде в колісниці,
Що запряженая цугом —
Чути постуки копит
Та веселий вітер дмуха
Насторожуючи вуха.
До зеніту часів стук
Потягувся мов серпанок
В синій танучі імлі.
І не бачити, не чути
Крізь хихикання прощання… —
Як зникаючи зітхнув
Чорний сутінок останній,
Розкидаючи безладно
Роси світлі по землі……
