Після повномасштабної війни ситуація з житлом в Україні радикально змінилася. Через масштабні руйнування тисячі населених пунктів постраждали, а мільйони українців залишилися без власних домівок. Зруйновані будинки, пошкоджені міські квартали, відсутність базової інфраструктури — усе це створило одну з найгостріших соціально-економічних проблем сучасної України.
Актуальність теми полягає в тому, що житлова криза безпосередньо впливає на якість життя людей, демографічну ситуацію, економічну стабільність та процес повернення внутрішньо переміщених осіб і біженців. Відновлення житлового фонду є не лише гуманітарним, а й стратегічним завданням для держави, адже від цього залежить відбудова цілих регіонів та повернення довіри громадян до майбутнього.
Мета статті — проаналізувати поточний стан житлових умов в Україні після війни, оцінити масштаби руйнувань і потреби у відновленні, а також окреслити основні напрями та перспективи реконструкції житла в контексті післявоєнного відновлення країни.
Масштаби руйнувань
Станом на червень 2025 року, в результаті російського вторгнення зруйновано 60 млн кв. метрів житла, на його відбудову, за попередніми оцінками, потрібно щонайменше 86 млрд доларів США — про це повідомлає РБК Україна з посиланням на заяву голови комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниці партії "Слуга народу" Олени Шуляк.
Водночас ці дані не є остаточними, адже значна кількість внутрішньо переміщених осіб, чиї домівки залишилися на тимчасово окупованих територіях, не мають доступу до свого житла і не можуть достеменно оцінити його стан.
Крім того, станом на 2025 рік понад 4,6 мільйона громадян України мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підкреслює масштаб житлової кризи та соціальну важливість проблеми відновлення. З них понад 600 тисяч осіб перебувають на квартирному обліку — у так званих «квартирних чергах», що наочно демонструє гостру нестачу житла та масштаб проблеми забезпечення громадян постійним місцем проживання. Цей показник свідчить про те, що навіть до початку війни житлова проблема в Україні залишалася актуальною, а сьогодні вона набуває критичного характеру в умовах повоєнного відновлення.
Тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб.
Проблема забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб залишається однією з найгостріших соціальних викликів в Україні. Станом на 2025 рік понад 4,6 мільйона громадян мають статус ВПО, і значна частина з них досі проживає у тимчасових приміщеннях, модульних містечках, гуртожитках, школах чи орендованому житлі.
У багатьох громадах створені пункти колективного проживання, однак умови в них часто залишаються далекими від комфортних: нестача приватного простору, проблеми з опаленням, водопостачанням та доступом до соціальних послуг. Особливо складною є ситуація у прифронтових регіонах, де навантаження на місцеву інфраструктуру є надмірним.
Частина переселенців орендує житло самостійно, проте зростання вартості оренди у великих містах, таких як Київ, Львів, Дніпро чи Івано-Франківськ, значно ускладнює цей процес. Держава намагається підтримати ВПО через програми компенсацій за оренду житла, ініціативу «єВідновлення», а також за участі міжнародних організацій — UNHCR, IOM, USAID, які фінансують будівництво модульних будинків і надання сертифікатів на житло.
Попри це, питання інтеграції ВПО у місцеві громади та забезпечення їх сталими житловими умовами залишається відкритим. Багато тимчасових рішень уже потребують заміни на довгострокові програми відновлення, щоб переселенці могли повернутися до нормального життя та відчуття стабільності.
Висновки та шляхи вирішення проблем
Житлова криза в Україні залишається одним із найсерйозніших викликів після повномасштабної війни. Мільйони людей втратили домівки, а сотні тисяч змушені жити в тимчасових умовах без гарантії стабільного майбутнього. Масштаби руйнувань і соціальні наслідки війни засвідчують, що відновлення житла має стати пріоритетом державної політики та ключовим елементом післявоєнної відбудови.
Для подолання проблеми потрібен комплексний підхід, який поєднує державні, місцеві та міжнародні зусилля. Серед основних шляхів вирішення:
розширення державних програм компенсацій і грантів на відновлення або придбання житла (зокрема через платформу єВідновлення);
розвиток соціального та муніципального житла для ВПО та малозабезпечених сімей;
залучення приватних інвестицій та державно-приватного партнерства у сферу будівництва доступного житла;
оновлення містобудівної політики з урахуванням принципів енергоефективності, безпеки та стійкості до воєнних ризиків;
створення умов для повернення переселенців до рідних громад — через відбудову інфраструктури, робочих місць і соціальних сервісів.
Таким чином, вирішення житлової проблеми в Україні вимагає не лише фінансових ресурсів, а й системного бачення розвитку країни. Відновлення житла — це відновлення нормального життя мільйонів українців, фундамент майбутнього відродження держави.
