Після початку повномасштабного вторгення багато людей вирішили якомога більше віддалятись від московії, і одним з цих способів є латинізація нашої писемності. В цієї ідеї є як і багато переваг, так і недоліків, про це й піде мова в цій статті.
Почнемо з переваг:
• Іноземцям буде легше вивчити українську. Зараз для іноземців які збирають вивчити слов‘янську мову є вибір трьох найпоширеніших, а саме російська, українська та польська. За очевидних причин цей іноземець не обиратиме російську, тому залишились тільки українська та польська. Польська для нього буде складніше, але при цьому оскільки вона записана латинським алфавітом вона здається більш привабливою. Якщо ж українська матиме нормальну латинку це полегшить її вивчання для іноземців. Та й для туристів буде значно легше читати назви.
• Україна кінцево в очах світової спільноти відокремиться від росії. Дуже довго світова спільнота ввжала нас просто «маленькою росією», і одна з причин на те - дуже схожа абетка. Маючи латинку, ми зможемо кінцево показати світові, що ми - не вони.
Це були основні переваги, які люди зазвичай приводять в дебатах на тему латинки, але вони пояснюють це тільки з точки зору ставлення до України зі сторони світу. Я б ще хотів навести деякі зручності в побуті, але на жаль, не можу їх знайти. Тому пропоную розібрати недоліки, які люди зазвичай призводять:
• Мова втратить автентичність. Багато людей, стверджуючих це, ототожнюють поняття мова та писемність, хоча абетка - лише спосіб передання звуків, а отже і автентичність є не тільки в письмі а й в основі своїй в розмові. Звісно це не означає, що треба українську переводити на польську чи чеську, а тим паче - анґліську абетку. Треба створити власну абетку, відповідаючу властивостям української мови, і в кінці статті ви побачите мій приклад того, як це можна зробити.
• Порушення традиції. З цим арґументом я частково згоден, бо дійсно - з найдавніших часів на теренах України люди послуговувались саме Кириличною абеткою, і це насправді можна назвати традиційним. Тому як на мене, не можна одразу відмовлятись від Кирилиці, замінивши її латинкою, а замість того ввести таку абетку як альтернативу.
Отже з основними перевагами та недоліками розібрались, тепер перейдемо до моєї концепції абетки
Аа - Aa; Бб - Bb; Вв - Vv; Гг - Gg; Ґґ - Ĝĝ; Дд - Dd; Ее - Ee; Єє - Je je; Жж - Žž; Зз - Zz; Ии - Yy; Іі - Ii; Її - Ji ji (або Ïï) ; Йй - Jj; Кк - Kk; Лл - Ll; Мм - Mm; Нн - Nn; Оо -Oo; Пп - Pp; Рр - Rr; Сс - Ss; Тт - Tt; Уу - Uu; Фф - Ff; Хх - Hh; Цц - Cc; Чч - Čč; Шш - Šš; Щщ - Šč šč; Юю - Ju ju; Яя - Ja ja.
Змість ь буде апостров, або можна зробити так - всі літери, після який мав стояти ь, матимуть крапочку над собою. Наприклад, зь - ż.
Єхидна, ґава, їжак ще й шиплячі плазуни бігцем форсують Янцзи - Jehydna, ĝava, jižak šče j šypl’ači plazuny bigcem forsujut’ Janczy
Otže, ideja latynizaciji našoji movy cikava, ale ne treba vvodyty vse odrazy ta namagalys’ bigty popered bat’ka s peklo
