Українська пареміологія і пареміографія: провідні проблеми, історія розвитку. Пареміографічні збірники.

Рекомендую підписатися на мій телеграм-канал https://t.me/mova_testzno

Українська пареміологія і пареміографія — це важливі напрямки української фольклористики, які вивчають і збирають народну мудрість у вигляді прислів'їв, приказок та інших жанрів малих форм. Нумо розглядати їх детальніше:

1. Пареміологія

Це наука, яка займається вивченням паремій — прислів'їв, приказок, афоризмів та інших коротких висловів, що передають народну мудрість і моральні настанови. Основні завдання пареміології:

• Дослідження змісту та структури паремій, їхнього походження і функціонування.

• Аналіз тематики прислів'їв та приказок, їх зв'язок із життям народу, світоглядом, звичаями.

• Вивчення символіки та метафоричності, властивої народній мові.

• Порівняльний аналіз паремій різних народів, пошук спільних рис та відмінностей.

2. Пареміографія

Пареміографія займається збиранням та публікацією паремій. Це важливий розділ фольклористики, який дозволяє зберегти народну мудрість для наступних поколінь. Пареміографія передбачає:

• Складання збірок прислів'їв і приказок.

• Класифікацію паремій за темами, мовними особливостями, територіальним поширенням.

• Опис і систематизацію джерел паремій, їх використання у літературі, культурі та побуті.

3. Історія розвитку української пареміології та пареміографії

Історія української пареміології тісно пов'язана із загальним розвитком української фольклористики. Дослідженням і записом прислів'їв та приказок займалися як науковці, так і народні збирачі фольклору.

• Перші записи паремій трапляються в письмових джерелах ще з XVI століття, коли в українській літературі почали з'являтися твори, що включали народні прислів'я і приказки.

• У XIX столітті, під час національного відродження, збиральницька діяльність набрала обертів. Одним з провідних пареміографів був Михайло Максимович, який у своїх працях публікував зібрання народних паремій.

• У XX столітті активна пареміографічна діяльність тривала, зокрема під керівництвом таких дослідників, як Володимир Гнатюк і Федір Колесса. Вони опублікували обширні збірники українського фольклору, де також знайшли своє місце прислів'я і приказки.

4. Пареміографічні збірники

До класичних українських пареміографічних збірників можна віднести такі:

• «Малороссийские песни» (1827) Михайла Максимовича — одна з перших спроб систематизувати і записати народні пісні, прислів'я і приказки.

• «Народные южнорусские сказки» (1870) Івана Рудченка — збірник, у якому також містяться зразки українських паремій.

• «Прислів'я і приказки» (1955), видані Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського, стали фундаментальною працею в українській пареміографії.

• «Українські народні прислів'я та приказки» (1983) — збірка за редакцією Олександра Дея, який зібрав тисячі прислів'їв і приказок, поширених у різних регіонах України.

5. Проблеми української пареміології

Сучасна пареміологія зіштовхується з кількома проблемами:

• Збереження справжності в умовах глобалізації та змін у мові.

• Зникнення діалектних форм прислів'їв і приказок, які можуть бути втрачені без належної фіксації.

• Мала популярність паремій серед сучасного молодого покоління, що потребує поширення народної мудрості через нові формати (медіа, інтерактивні ресурси).

Українська пареміологія і пареміографія є важливими для збереження національної ідентичності, адже паремії відображають світогляд, мораль і духовні цінності українського народу, його унікальну культуру та мову.

2.Жанрові різновиди паремій (уміти навести приклади). 

Паремії — це жанрові різновиди малих фольклорних форм, що включають в себе народні прислів'я, приказки, афоризми, загадки та інші короткі вислови. Їх основна мета — передати життєву мудрість у стислій та лаконічній формі. Розглянемо основні жанрові різновиди паремій із прикладами:

1. Прислів'я

Прислів'я — це завершені за змістом вислови, що мають чітку повчальну функцію. Вони виражають народну мудрість і мораль, часто використовуючи метафори або алегорії.
Приклад:

• "Без труда нема плода."

• "Як дбаєш, так і маєш."

• "На Бога надійся, а сам не зівай."

2. Приказки

Приказки — це коротші вислови, які не завжди містять повне повчальне судження, як прислів'я. Вони часто описують ситуацію чи характеристику, підкреслюючи певний аспект дійсності або людської поведінки. Приказки менш алегоричні і більше наближені до побутової мови.
Приклад:

• "Сказав — як відрізав."

• "Ні пари з уст."

• "Де тонко, там і рветься."

3. Загадки

Загадки — це паремії, що мають форму питання чи опису, відповідь на яке потребує певної кмітливості. Вони є своєрідними інтелектуальними вправами для слухачів.
Приклад:

• "Без рук, без ніг, а ворота відчиняє." (Вітер)

• "Чорне сукно лізе в вікно." (Ніч)

• "Стоїть півень на току, спустивши крила на підлогу." (Соняшник)

4. Афоризми

Афоризми — це короткі влучні вислови, що мають філософський або моральний зміст. Вони схожі на прислів'я, але частіше пов'язані з певною авторською думкою, і можуть походити з літературних джерел.
Приклад:

• "Все геніальне — просте."

• "Час лікує."

• "Немає нічого постійнішого, ніж зміни."

5. Каламбури

Каламбури — це гра слів, заснована на омонімії або багатозначності слів. Вони часто мають гумористичний характер і можуть використовуватися для створення комічних ситуацій або жартів.
Приклад:

• "Води повен віз, а напитися нема чого."
  (Тут "вода" може мати буквальний і переносний сенс.)

6. Порівняння

Ці паремії використовують форму порівняння, щоб підкреслити певну рису або особливість. Вони часто використовуються в приказках або прислів'ях для підсилення думки.
Приклад:

• "Сильний, як віл."

• "Тихий, як миша."

• "Білий, як сніг."

7. Примовки

Це короткі римовані або ритмічні вислови, часто використовувані в дитячому фольклорі або в побутових ситуаціях для забави чи висловлення певної емоції.
Приклад:

• "Горобці, горобці, дайте пшениці на млинці!"

• "Тук-тук-тук, іде по вулиці пастух."

8. Прокльони та благословення

Це ще один різновид паремій, де відображаються крайні емоції: або негативні — через прокльони, або позитивні — через благословення.
Приклад:

• "Щоб ти жив сто літ!"

• "Щоб тобі добре було!"

• "Щоб тебе біда взяла!"

9. Побажання

Це паремії, що висловлюють добрі побажання, настанови або запобіжні вислови.
Приклад:

• "Будьте здорові!"

• "Дай, Боже, щастя!"

• "На добру путь!"

Висновок:

Кожен жанр паремій відіграє свою роль у збереженні національної мудрості та культури, відображаючи різні аспекти життя і світогляду українського народу. Вони є важливими елементами як фольклору, так і повсякденної мови, передаючи поколінням накопичений досвід у короткій і часто образній формі.

3.Художні особливості паремій: композиція, ритміка, зображально-виражальні засоби. 

Художні особливості паремій — це набір літературних та мовних засобів, які роблять прислів'я та приказки яскравими, лаконічними й змістовними. Паремії відрізняються своєю образністю, точністю висловлювання та влучністю, що допомагає передати народну мудрість у стислій формі. Розглянемо основні художні елементи паремій.

1. Композиція

Композиційно паремії зазвичай дуже прості, оскільки мають бути легкими для запам'ятовування та повторення.

• Двочленна структура: більшість прислів'їв і приказок складаються з двох частин, які логічно або контрастно пов'язані між собою. Це створює симетрію і дає можливість підкреслити важливу думку. Приклад:

  • "Рання пташка росу п'є, а пізня — сльози ллє."

  • "Як дбаєш, так і маєш."

• Тричленна структура: деякі паремії складаються з трьох частин, що дозволяє більш послідовно розкрити зміст. Така форма також забезпечує ритмічність і певний логічний розвиток ідеї. Приклад:

  • "Добрий розум робить, що може, а злий — що хоче."

• Антитеза (контраст): часто використовується в прислів'ях для підкреслення протилежності двох понять чи ситуацій. Такий прийом дозволяє показати певну мораль або істину через зіставлення. Приклад:

  • "Хочеш їсти калачі — не сиди на печі."

  • "Багатому біда — не біда, а бідному радість — не радість."

2. Ритміка

Паремії мають чітку ритмічну структуру, що сприяє легкості їх запам'ятовування та повторення. Часто вони побудовані за принципами народної поетики.

• Ритм: ритмічність досягається завдяки рівномірному чергуванню наголошених і ненаголошених складів. Це створює мелодійність і сприяє легшому сприйняттю на слух. Приклад:

  • "Без труда нема плода."

  • "Не все те золото, що блищить."

• Рима: іноді в пареміях можна знайти римовані закінчення. Хоча рима не є обов'язковою, вона зустрічається досить часто, роблячи вислів більш лаконічним і запам'ятовуваним. Приклад:

  • "Що посієш, те й пожнеш."

  • "Більше діла — менше слів."

• Анафора і епіфора: вживання однакових початкових або кінцевих слів чи фраз додає ритмічності та повторюваності, що підсилює ефект від вислову. Приклад:

  • "Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися."

  • "Довго їде — швидко прийде."

3. Зображально-виражальні засоби

Паремії рясніють різноманітними художніми прийомами, які роблять їх влучними та яскравими. Основні з них:

• Метафора: паремії часто використовують метафори для передачі глибших смислів і підсилення образності. Приклад:

  • "Час — це гроші."

  • "Мовчання — золото."

• Порівняння: порівняння є одним із найпоширеніших прийомів у пареміях, що дозволяє краще пояснити певне явище через зіставлення з іншим. Приклад:

  • "Хитрий, як лис."

  • "Сильний, як віл."

• Алегорія: через алегорію приховані смисли передаються за допомогою конкретних образів. Це особливо важливо для прислів'їв, де символи можуть мати глибоке значення. Приклад:

  • "На вовка дивляться, а вівцю крадуть."
    (Тут вовк і вівця символізують небезпеку і беззахисність.)

• Гіпербола: перебільшення використовується для того, щоб акцентувати увагу на певному факті чи почутті. Приклад:

  • "Сім п'ятниць на тиждень."

  • "До неба дістати."

• Антитеза: як вже зазначалося раніше, цей прийом протиставляє два поняття або явища, створюючи контраст і підсилюючи смисл. Приклад:

  • "Ситий голодного не розуміє."

  • "Маленька праця краща за велике безділля."

• Іронія: використовується для надання паремії прихованого або протилежного смислу. Приклад:

  • "Гарна хата з краю — першою горить."
    (Тут хата з краю наче асоціюється з вигідним місцем, але насправді стає вразливішою.)

Висновок:

Українські паремії вирізняються своєю образністю, метафоричністю та влучністю. Простота композиції та ритмічність сприяють їх запам'ятовуванню і побутовому використанню. Завдяки використанню художніх засобів, таких як метафори, порівняння та антитези, паремії передають глибокі смисли та залишаються актуальними протягом століть.

4.Жанрові ознаки прислів’їв і приказок, їх місце в системі фольклорних жанрів. 

Прислів'я і приказки — це жанрові форми фольклору, які належать до малих фольклорних жанрів і виконують важливу роль у передачі народної мудрості та життєвого досвіду. Вони є своєрідними "філософськими формулами" народу, оскільки відображають його світогляд, моральні цінності та культурні традиції.

1. Жанрові ознаки прислів'їв

Прислів'я — це короткі, завершені вислови, що передають узагальнене життєве спостереження або мораль. Основні жанрові ознаки прислів'їв:

• Завершеність змісту: прислів'я завжди містить цілісне судження або настанову, яка передає чітку думку. Приклад: "Хто рано встає, тому Бог дає."

• Повчальний характер: прислів'я передає певне моральне повчання або життєву істину. Часто вони мають дидактичний зміст і містять конкретні поради або застереження. Приклад: "Не копай іншому яму, сам в неї впадеш."

• Узагальненість: прислів'я висловлюють загальні істини, які можуть стосуватися різних ситуацій, незалежно від контексту. Вони використовуються як універсальні судження. Приклад: "Що посієш, те й пожнеш."

• Образність: прислів'я часто використовують метафори, алегорії та порівняння, щоб передати складні поняття через прості образи. Приклад: "Яблуко від яблуні далеко не падає."

• Стислість і лаконічність: прислів'я завжди короткі і чіткі, вони вміщують в малий обсяг максимум змісту. Приклад: "Сім раз відмір — один раз відріж."

• Чітка структура: більшість прислів'їв мають двочленну структуру, що часто побудована на принципі паралелізму або антитези. Приклад: "Не все те золото, що блищить."

2. Жанрові ознаки приказок

Приказка — це короткий вислів, що не містить завершеної думки або повчання, як у прислів'ї, але влучно характеризує якусь ситуацію чи обставину. Основні жанрові ознаки приказок:

• Незавершеність: приказка не завжди містить повний висновок або узагальнення. Вона описує певну ситуацію або стан, не даючи завершеної оцінки чи настанови. Приклад: "Як сніг на голову."

• Описовий характер: приказки часто просто описують якусь ситуацію або рису людини, об'єкта чи явища. Приклад: "Тиха вода греблю рве."

• Стислість і образність: хоча приказки можуть бути коротшими за прислів'я, вони також мають велику образність і лаконічність. Приклад: "Без труда нема плода."

• Відсутність прямої повчальності: на відміну від прислів'їв, приказки рідко дають чітке повчання або життєву настанову. Вони частіше є коментарем до ситуації. Приклад: "Гірка правда краще за солодку брехню."

• Влучність і точність: приказки завжди відзначаються точною характеристикою певної риси або явища, часто в іронічному або жартівливому тоні. Приклад: "Сказав — як відрізав."

3. Місце прислів'їв і приказок у системі фольклорних жанрів

Прислів'я і приказки належать до малих фольклорних жанрів, оскільки є короткими, стійкими за формою та змістом, і часто функціонують у повсякденному мовленні. Їх можна порівняти з іншими малими жанрами, такими як загадки, примовки, каламбури, але вони мають свої специфічні функції.

• Прислів'я мають найбільш виражений дидактичний і узагальнюючий характер серед малих жанрів. Вони виступають своєрідними "законами життя" і часто використовуються для передачі загальних життєвих істин.

• Приказки більш побутові і часто мають функцію конкретного висловлювання щодо якоїсь ситуації або характеристики, що робить їх популярними в розмовній мові.

4. Функції прислів'їв і приказок у фольклорі

• Етична функція: вони передають моральні настанови, що мають на меті виховувати в людині правильні життєві принципи.

• Естетична функція: прислів'я і приказки вирізняються багатою образністю і поетичністю, що надає їм художньої цінності.

• Комунікативна функція: вони допомагають висловити думку лаконічно і зрозуміло для слухача, часто іронічно чи метафорично.

• Пізнавальна функція: через прислів'я та приказки можна дізнатися про звичаї, традиції, побут, світогляд та моральні цінності народу.

Висновок:

Прислів'я і приказки займають особливе місце в українському фольклорі, оскільки є носіями народної мудрості, моральних принципів і світогляду. Прислів'я мають виражений повчальний характер і узагальненість, тоді як приказки — коротші і менш дидактичні, але більш образні і побутові. Обидва жанри є важливими елементами національної культури, зберігаючи і передаючи з покоління в покоління основні цінності та життєві настанови українського народу.

5.Походження й розвиток жанру прислів’їв і приказок. 

Прислів'я та приказки — це важливий жанр усної народної творчості, що відіграє вагому роль у формуванні та передачі культурних цінностей, досвіду і світогляду народу. Їхні витоки сягають найдавніших часів, і вони відображають суспільне, моральне й естетичне життя різних епох.

Походження жанру прислів’їв і приказок:

1. Архаїчність і прадавність: Прислів'я та приказки виникли на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли більшість знань і досвіду передавалася усно. Спільноти людей шукали способи зберігати й передавати важливу інформацію в концентрованій, легко запам'ятовуваній формі. Вважається, що їхньою первинною метою було навчання молодших поколінь, а також укріплення моральних норм і поведінкових правил.

2. Зв'язок із міфологією та ритуалами: У багатьох культурах прислів'я та приказки спочатку були пов'язані з міфами та релігійними обрядами. Вони могли слугувати поясненням природних явищ або соціальних правил, часто маючи сакральний підтекст. Наприклад, вислови на зразок "Що посієш, те й пожнеш" нагадують про тісний зв'язок людини з природою і залежність від циклів життя.

3. Формування через побут і практику: Основою для створення прислів'їв були спостереження за життям, досвід поколінь, побутові й трудові ситуації. Люди намагалися узагальнити явища та події в короткі й влучні вислови, щоб легко передавати свою мудрість. Наприклад, "Сім разів відмір, один раз відріж" відображає практичний досвід ремесел і життєву обачність.

Розвиток жанру прислів’їв і приказок:

1. Фольклорна традиція: У середньовіччі й пізніше прислів'я та приказки активно використовувалися в народній творчості та зберігалися завдяки усній традиції. Вони передавалися від покоління до покоління, часто змінюючись, щоб відповідати новим умовам життя.

2. Інтеграція в літературу: У процесі розвитку письмових літератур прислів'я почали знаходити відображення в письмових творах. Багато письменників використовували народні прислів'я в своїх текстах для підсилення ідеї чи характеризації персонажів. Наприклад, Тарас Шевченко та Іван Франко широко використовували народну мудрість у своїх творах.

3. Еволюція в сучасному суспільстві: Сьогодні прислів'я та приказки залишаються частиною повсякденного мовлення, хоч їх використання дещо зменшилося через сучасні засоби комунікації. Проте нові варіації прислів'їв і приказок з’являються у відповідь на сучасні реалії, часто набуваючи форми афоризмів або мемів.

Поетика прислів'їв і приказок:

1. Лаконічність та стислість: Прислів'я вирізняються своєю короткою формою, яка легко запам'ятовується. Вони часто складаються з двох частин, у яких висловлюється думка і її висновок чи порівняння. Приклад: "Біда навчить краще, ніж учитель".

2. Ритміка та рима: Багато прислів'їв мають ритмічну або римовану структуру, що полегшує їхнє запам'ятовування і передачу. Ця риса особливо важлива для усної традиції.

3. Алегорія та символіка: Вони часто використовують метафори та символи для вираження більш глибоких думок. Наприклад, прислів’я "Не все те золото, що блищить" попереджає про оманливість зовнішнього вигляду.

Висновок:

Прислів'я та приказки мають багаті традиції й глибоке коріння в народній культурі. Вони допомагають узагальнити життєвий досвід, моральні норми та уявлення про світ у лаконічних висловах. Їхній розвиток триває й сьогодні, що свідчить про їхню універсальність і адаптивність до змінних умов життя.

6.Жанрові ознаки загадок, проблема їх походження. Поетика загадок. 

Загадки — це один із найдавніших жанрів усної народної творчості, який має глибоке коріння у світогляді, культурі та побуті народу. Вони виявляють здатність людини через метафоричні висловлювання охопити сутність речей, явищ чи процесів. Розглянемо їх жанрові ознаки, проблему походження та поетику.

Жанрові ознаки загадок:

1. Алегоричність та метафоричність: Загадки використовують образи, алегорії та метафори для прихованого опису предметів чи явищ. Це вимагає від слухача абстрактного мислення та здатності до інтерпретації.

2. Двоплановість: Загадка зазвичай має два плани — буквальний та прихований. На перший погляд, її зміст виглядає простим, але насправді вимагає глибшого аналізу.

3. Лаконічність: Загадки короткі, часто ритмічні, вони сконденсовані до кількох речень чи навіть слів.

4. Ігровий характер: Відгадування загадки є свого роду інтелектуальною грою між тим, хто загадує, та тим, хто відгадує. Це надає їй розважального елементу.

5. Фольклорна варіативність: Загадки передаються з покоління в покоління, часто змінюючись і адаптуючись до нових умов, що робить їх частиною живої фольклорної традиції.

Проблема походження загадок:

Питання походження загадок залишається досить складним для науковців. Відомо, що загадки існували вже у стародавні часи, вони зустрічаються в міфологіях і літературах багатьох народів, включаючи давньогрецьку, давньоєгипетську, індійську та інші культури. Наприклад, у грецькій міфології добре відомою є загадка Сфінкса, яку повинні були розгадати мандрівники.

Вважається, що загадки виникли як засіб передачі знань і навичок, необхідних для виживання в первісних спільнотах. Спочатку вони могли мати практичне значення: навчати молодь розпізнавати природу та навколишній світ.

Поетика загадок:

Поетика загадок базується на кількох ключових елементах:

1. Метафора і символіка: Загадки використовують багатий арсенал метафоричних образів, порівнянь, символів, через які описується прихований зміст. Наприклад, місяць може бути описаний як "серп", що "висить" на небі, а сонце — як "золота куля".

2. Ритмічність і мелодійність: Багато загадок мають ритмічну структуру, подібну до поетичних форм. Це сприяє їх кращому запам'ятовуванню і полегшує процес усного передавання.

3. Протиставлення і парадоксальність: У загадках часто зустрічаються елементи парадоксу та протиставлення, що робить їх розгадування цікавішим. Наприклад, загадка "біле, як сніг, а чорне, як ворона" описує аркуш паперу і чорнило.

4. Мовні засоби: Використання гіпербол, оксиморонів, анафор, гра слів — усе це робить загадку своєрідним мистецтвом слова, де головне — не пряме, а приховане значення.

Висновок:

Загадки є важливим елементом народної культури, що поєднує у собі глибокі знання про світ, мовні ігри та елементи художньої творчості. Вони мають давню історію, і через свою метафоричну природу відображають світогляд і менталітет українського народу, як і багатьох інших культур.