Автори: Томас Ньюдік та Тайлер Рогоуей для The Warzone
Оригінальний допис був опублікований 20 червня 2023 року
На офіційному фото ПС ЗСУ зображений МіГ-29, оснащений, очевидно, раніше не поміченим набором незвичайних пілонів для озброєння.
Щонайменше один український винищувач МіГ-29 літає з новим і раніше не поміченим типом підкрилової пілонної системи. Хоча ми наразі не знаємо точного призначення цього пілону, він викликає дуже цікаві питання, особливо з огляду на попередні адаптації, які були зроблені на МіГ-29 (та інших бойових літаках радянських часів), щоб дозволити їм нести нове озброєння західного походження.
Особливо інтригує походження цієї світлини. Воно було розміщене сьогодні на офіційному акаунті Повітряних сил ЗСУ в Твіттері разом з підписом «Новий день - нові виклики!». Ця фраза цілком може свідчити про те, що використовується якийсь новий вид озброєння. У будь-якому випадку, той факт, що ПС ЗСУ вирішили оприлюднити саме цю світлину, також свідчить про те, що вони раді продемонструвати щось із цих нових можливостей, якими б вони не були.
На фото, про яке йдеться, зображено нижню частину літака МіГ-29 з повним комплектом з шести підкрилових пілонів, але без жодного озброєння, прикріпленого до них. Зовнішній паливний бак розміщений на центроплані. Літак має характерний носовий обтічник білого кольору, що свідчить про те, що МіГ, ймовірно, не належить до тих, які були надані Україні зі складу польських або словацьких ВПС.
Незалежно від походження цього конкретного МіГ-29, інтригуючим аспектом світлини є поява двох подовжених внутрішніх пілонів під крилом, найближчих до мотогондол двигунів. Зазвичай вони використовуються для пускових установок АКУ-470, кожна з яких вміщує одну ракету класу «повітря-повітря» Р-27Р (АА-10 «Аламо») з напівактивним радіолокаційним наведенням. Ракети R-27T з інфрачервоним наведенням також можуть бути підвішені на ці пілони, але їх рідко можна побачити.
Близько року українські МіГ-29 також використовують спеціальний пілон для озброєння високошвидкісною протирадіолокаційною ракетою AGM-88 (HARM), що постачається з США.
Однак пілони, зображені на цій світлині, не схожі ні на один з цих варіантів. Ключовими особливостями є їхня довжина, або, точніше, ступінь, на який вони виступають перед передньою кромкою крила. Колір також незвичний - світло-сірий або навіть білий на основній частині самої стартової рейки. На кожному пілоні, схоже, є зчетверені замки або кріплення, які зазвичай використовуються для кріплення важчих боєприпасів. Нарешті, пілон має довгу форму із заокругленим торцевим ковпаком, який може бути чимось схожим на те, що може містити випромінювач РЕБ або пасивний радіочастотний детектор.
Загалом, фото дозволяє припустити, що ми дивимося на пілон, який або пов'язаний з новим типом зброї повітряного базування, який був представлений на українському МіГ-29, або що сам пілон є новим типом, який включає в себе якусь підсистему, пов'язану з веденням бойових дій. Інша цілком реальна можливість полягає в тому, що він поєднує в собі обидві функції. Інтеграція засобів радіоелектронної боротьби і оборонних контрзасобів на пілонах є широко використовуваною концепцією.
У першому випадку ми знаємо, що Україна отримала високоточні керовані бомби Joint Direct Attack Munition-Extended Range, або JDAM-ER, які можуть вражати цілі на відстані до 45 миль завдяки своїм висувним крилам. Поки що ми не знаємо, які типи літаків були пристосовані для запуску цієї зброї, але МіГ-29 може бути одним з варіантів. У цьому випадку, можливо, був передбачений новий тип пілонів. Масивні бомбові кріплення також можуть вказувати на більшу зброю, таку як JDAM-ER, і таку, що вільно падає, а не вистрілюється чи скидається з пілону.
Хоча Україна також отримала іншу зброю, яка може бути інтегрована у винищувачі, а саме напівактивні радіолокаційні самонавідні ракети класу «повітря-повітря» AIM-7 Sparrow та ракети з інфрачервоним наведенням AIM-9 Sidewinder, вони призначені для запуску з наземних систем ППО, а не з винищувачів. Водночас, зовнішній вигляд пілонів не дозволяє одразу припустити, що вони призначені для AIM-7 або AIM-9, не кажучи вже про ракету середньої дальності AIM-120 (AMRAAM). Остання - це ракета класу «повітря-повітря» з активним радіолокаційним наведенням, що вже давно очікується українськими Повітряними силами. Однак поки що є лише підтвердження того, що ракети AMRAAM були надані для наземних систем ППО NASAMS, а не для літаків.
З точки зору зовнішнього вигляду, новий пілон МіГ-29, мабуть, найбільш схожий на пускову рейку, що використовується для повітряної версії ПЗРК IRIS-T німецької розробки, хоча довжина пілонів залишається аномалією. Зразки IRIS-T були поставлені в Україну для використання в системі ППО IRIS-T SLM. Знову ж таки, немає жодних доказів того, що ці ракети також були інтегровані yf будь-який український літак.
Примітка редактора: 21 червня 2023 року
Не виключено, що це може бути IRIS-T, що встановлюватиметься на боковій частині пілона, хоча ми не бачимо її стрейків або хвостового оперення. Стрейки можуть бути закриті пілоном, але хвостове оперення повинно простягатися далі і бути трохи більш помітним. Тінь не дозволяє підтвердити цю можливість, але на фото з низькою роздільною здатністю це складно визначити. Можливо, це тренувальний політ без хвостового оперення. Незалежно від цього, це слід розглядати як можливість. IRIS-T поповнить українські запаси ракет класу «повітря-повітря» і забезпечить сучасний ракетний потенціал у класі «повітря-повітря» малої і середньої дальності. Це може бути особливо корисно проти безпілотників і крилатих ракет. Інтеграція ракети з радаром літака була б корисною, але її можна було б використовувати і в режимі простого прицілювання. Малоймовірно, що вона зможе скористатися перевагами високих можливостей прицілювання МіГ-29 в шоломі зі зміщенням від лінії візування, але для тієї роботи, яку МіГ-29 виконують сьогодні в Україні, це не дуже важливо.
Ряд інших західних ракет також були поставлені в Україну, в тому числі протитанкова ракета Brimstone, протикорабельна ракета Harpoon і ракета Hellfire класу «повітря-земля». Знову ж таки, у нас немає доказів застосування ракет повітряного базування, і пілон не вказує одразу на жодного з цих кандидатів, хоча це аж ніяк не є неможливим.
Можливість того, що цей пілон містить певні засоби радіоелектронної боротьби або датчики, також дуже актуальна. Як зазначалося раніше, розміри, форма і, до певної міри, колір нового пілона можуть вказувати на можливість того, що в нього інтегрований якийсь датчик або випромінювач.
Однією з таких можливостей може бути якийсь тип електронних засобів підтримки (ЕЗП) або якийсь тип радіолокаційного приймача самонаведення і попередження (РПСП). Це, по суті, пасивний набір сенсорів, який може збирати розвідувальну інформацію шляхом виявлення певних типів електромагнітного випромінювання - зокрема, тих, що використовуються радарами в системах протиповітряної оборони. Політ з двома датчиками, розташованими на однаковій відстані один від одного, дозволить забезпечити певний рівень тріангуляції потенційно ворожих випромінювачів.
Таким чином, ЕЗМ/РПСП мали б особливе значення для місії придушення засобів ППО, яку вже виконують українські МіГ-29, озброєні AGM-88 HARM. Потенційно вона могла б надавати сигнали для застосування цих ракет проти російських систем ППО, що випромінюють у радіочастотному спектрі.
Хоча не зовсім зрозуміло, як саме Україна застосовує HARM, наскільки ми розуміємо, вони зазвичай запускаються в заздалегідь запрограмованому режимі, в якому ракета запрограмована на політ в район конкретної зони загрози ще до того, як літак відірветься від землі. За такого сценарію ракета запускається «наосліп», як правило, на більшу відстань, за високо піднятою траєкторією, щоб максимізувати час її «зависання», з метою захоплення цілі під час польоту. Цей тип стрільби часто поєднується з іншими повітряними операціями, щоб захистити інші літаки від ураження на короткий проміжок часу.
Але наявність певного типу ЕЗП на літаку-носії може відкрити нові способи застосування, особливо якщо інтерфейси в кабіні пілота дозволять більш динамічно використовувати HARM-и. За такої схеми дані про ціль можна було б передавати на AGM-88 в реальному часі, ще до того, як буде здійснено постріл і обрано відповідний режим. Це дозволило б запускати HARM-и проти цілей виявлених цілей - як правило, раніше невідомих або «спливаючих» загроз, що активізуються. Навіть базове поєднання ЕЗМ/РПСП може забезпечити більшу чутливість, ніж та, яку може забезпечити сама HARM, в тому числі, можливо, надавати інформацію про дальність і, таким чином, давати кращі результати.
Нарешті, це може бути пілон, оснащений засобами радіоелектронної боротьби, що додасть модульний рівень захисту українським МіГ-29, які працюють в надзвичайно небезпечному бойовому середовищі. Щільне російське протиповітряне покриття простягається вглиб підконтрольної Україні території, особливо на висоті. Певний самозахист від радіоелектронної боротьби був би дуже доречним, і його встановлення має великий сенс.
Потреба в новому спеціальному пілоні могла б надати можливість додати йому багатофункціональних можливостей, особливо зараз, коли США, їхні союзники і Україна мають більше знань про інтеграцію західного озброєння на МіГ-29 і про те, що саме Україна могла б використати найкращим чином. Інтеграція ще однієї функції на новий пілон означає, що вузол підвіски не буде витрачений через необхідність встановлення спеціальної капсули або капсул. Крім того, надання цих можливостей застарілому парку тактичних літаків України є особливо актуальним, оскільки західні винищувачі четвертого покоління прибудуть до України, в кращому випадку, через багато місяців.
Отже, це, принаймні, деякі з варіантів, які можуть допомогти пояснити новий таємничий пілон МіГа.
Досі війна в Україні демонструвала дивовижні приклади застосування нових озброєнь і, зокрема, адаптації нових озброєнь на борту літаків ПС ЗСУ радянських часів. Сьогоднішній фототізер від цієї служби може бути лише першим натяком на наступний такий приклад інновацій у повітряній війні.
