Намагаюсь зробити цікаву історію але…
Перед вами уривок написаний мною з текстової рольової гри по системі Pathfinder 2e
"Це. Знову. Сталось"
У глибинах розуму, серед шуму вітру та легкого потріскування гілок. Серед сонячного тепла що огортає твоє обличчя... Безмовний голос лунає до тебе, в глибини твого розуму. Ця напруга стягує твої лози що спленеті в руки... напруга, що знову дає про себе знати. Знову і знову. Не даючи покою твоїй душі...
Голоса всередині мовлять до тебе одноголосно усі разом зводячи тебе з розуму:
- Вони винищать нас...
- Не допустіть ескалації ... ця ситуація...
- Ми не можемо просто чекати...
- Об'єднання з ними погубить нас...
- Світ обернувся проти нас!
- Ми зайшли надто далеко...
- Ті, хто жертвують сьогодні, пожинають плоди "завтра".
- Чи це дасть нам щось натомість?
- Угоди можуть змінюватися пане *нерозбірливо*
- Знайте... ми були тут...
- Нам все ще не вистачає...
- Люди голодують!
- Нам потрібне місце для роботи.
- Хто буде годувати наші сім'ї?
- Прошу, зробіть щось! Інакше вона не...
- Ми втрачаємо нашу силу...
... ... ...
... ... ...
... ... ...
- Торборг... нова душа народжена!
... ... ...
... ... ...
... ... ...
- Торборг... він...
... ... ...
- Неможливо.
Невідома кількість часу проходить із приглушливим гомоном голосів минулого.
- Тооорбоорг!
- Торборг!
Знайомі глоса пробуджують твій розум та свідомість з лап минулого... Зов... Зов став сильніше...
*** ***
Нічого не зрозуміло. Я знаю. Просто випадковий вдалий уривок що припав до ока
