Повноцінна та глибока системна аналітика сьогодення неможлива без ґрунтовного розбору минулого. Коли ми намагаємося осмислити нинішні загрози, пам'ять мимовільно повертає нас до драматичних сторінок втрати української державності — періодів УНР, Гетьманату Павла Скоропадського чи Директорії.
Проте сьогодні критично важливо зануритися ще глибше — у період після програної Іваном Мазепою та Карлом XII війни проти Московського царства Петра I. Саме тоді, у першій половині XVIII століття, вирішувалася доля потужної козацької армії, її політичного проводу та самого існування Гетьманської України.
Україна як гравець на європейській геополітичній шахівниці
Шкільні підручники історії нерідко формують у нас спрощене й дещо комплексоване уявлення про минуле: нібито долю українських земель вирішували виключно у Москві та Варшаві. Проте історична реальність значно масштабніша. Триста років тому Козацька держава була вагомим суб'єктом великої європейської політики.
Зокрема, Французька імперія за часів Людовика XV розглядала сміливий геополітичний сценарій: посилення позицій Речі Посполитої шляхом повторної інтеграції Гетьманщини до складу об'єднаної конфедеративної держави. У цій візії рівноправний вплив на прийняття рішень мала б не лише польська шляхта чи литовські магнати, а й українська козацька старшина. Світ сприймав Україну як сильний військово-політичний фактор.
Таємна місія Григорія Орлика та розклад усередині еліти
У центрі цих складних дипломатичних комбінацій перебував Григорій Орлик — син гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика та спеціальний агент французького двору. Він роками працював над створенням єдиного антимосковського альянсу між Османською Портою та Французьким королівством для підтримки інтересів Української держави та її старшини.
Місія Орлика-молодшого зазнала поразки, і причини цього містяться не лише у зовнішній політиці. Тогочасна українська еліта демонструвала фатальні вади:
Непослідовність: відсутність єдиної стратегії та постійні метання між різними центрами впливу;
Корупція: розкрадання скарбниці та боротьба за власні статки під час національної катастрофи;
Шкурництво: готовність частини старшини продатися росіянам заради збереження маєтків і титулів.
Проте, як свідчать розсекречені дипломатичні документи того часу, навіть ці ганебні явища не були головною причиною відмови Версаля від активної підтримки України.
Фатальний вирок із Версалю: «Усередині країни немає керівництва»
У листуванні короля Франції із дипломатичним представником у Стамбулі чітко простежується головна причина скепсису європейських монархів. Французький двір сумнівався, чи зможе Пилип Орлик підняти повстання і чи підуть за ним козаки, адже всередині самої України не було єдиного, визнаного та дієздатного керівництва.
ВНУТРІШНЯ КРИЗА XVIII СТ.
Непослідовність еліти ──┐
Корупція та чвари ──┼─► Відсутність єдиного проводу ──► Скепсис союзників (Франція)
Зрада частини старшини──┘
Цей історичний факт містить фундаментальний урок для сучасної України:
Мистецтво народу бути зрілою політичною нацією полягає у вмінні утримувати тонку межу між тиском на владу та поваленням власної держави.
Коли суспільство шоковане черговими корупційними викриттями під час кровопролитної війни, емоції штовхають до радикалізму. Проте хаос усередині країни автоматично позбавляє її суб'єктності в очах міжнародних партнерів і відкриває двері для ворога.
Сучасний контекст: Шлях Лі Куан Ю для Володимира Зеленського
Сьогодні перед українським суспільством стоїть надзвичайно складне завдання. З одного боку, необхідно здійснювати нищівний громадянський і правовий тиск на владну верхівку задля очищення системи від корупціонерів. З іншого — важливо зберегти інститут президентства та стійкість системи державного управління під час війни.
Попереду на нас чекають нові матеріали, гучні розслідування та нові прізвища. У цих умовах у Президента Володимира Зеленського залишається єдиний виграшний шлях — модель творця сінгапурського дива Лі Куан Ю.
ДВОМА ШЛЯХАМИ ВЛАДИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
┌───────────────────────────────────────────────┐
│ Покривання "своїх" ──► Втрата довіри ──► Хаос │
└───────────────────────────────────────────────┘
VS
┌───────────────────────────────────────────────┐
│ Модель Лі Куан Ю ──► Посадки друзів ──► Стійкість │
└───────────────────────────────────────────────┘
Президент мусить особисто демонструвати безкомпромісність: почати саджати власних друзів і бізнес-партнерів, якщо ті причетні до зловживань. Це єдиний спосіб каналізуватиправедний гнів суспільства у зміцнення держави, а не в її руйнування.
Другий шанс історії: Чому 2020-ті — це не 1720-ті
Найголовніша відмінність сьогодення від подій трьохсотлітньої давнини — це позиція наших західних союзників. Попри всі корупційні скандали та внутрішні проблеми України, Європейський Союз перераховує чергові транші фінансової допомоги.
Це — головна відповідь сучасної Європи. На відміну від Франції XVIII століття, яка в критичний момент не ризикнула підставити плече Козацькій державі, нинішній Захід залишається з Україною.
Наш обов'язок сьогодні — не повторити помилок козацької старшини, зберегти внутрішню керованість і довести всьому світу, що ми є зрілою нацією, здатною очищатися від скверни, не руйнуючи власний дім.
