Євген Маланюк письменник, який був заборонений радянською владою, написав потужну працю про становлення української культури «Нариси з історії нашої культури». Усі згадані у творі етапи історії цілком і повністю уособлюють сьогоднішню Україну з її буремними подіями та видатною культурною спадщиною.
На останніх сторінках праці Маланюк згадує і про Гоголя, але не може не оминути Тараса Шевченка. Після прочитаного я зацікавилась: Чому Шевченко та його знаменитий «Кобзар» були заборонені?
Збірка «Кобзар» – це унікальний здобуток української літератури. Твори у цій збірці ніколи не втрачали свою актуальність і до сьогодення.
Часом раніше під час перегляду фільму «Кобзар. Історія однієї книги» стає зрозуміло, що заборони на твори Тараса Григоровича з боку російської влади було не уникнути.
До появи творів Тараса Шевченка й інші письменники українського походження писали про свій рідний край, та нікому у той час не вдалося зробити такого сильного патріотичного прориву, яким стала збірка «Кобзар».
Рядки Шевченка для різних прошарків суспільства ставали своєрідними лейтмотивами їхнього життя. Не усім, хто брав у свої руки цю збірку уперше, вдавалося збагнути мотиви цих рукописів. Дивним фактом є те, що основна маса людей, яка не розуміла про що ж таке велике пише Шевченко були особистості з ієрархічної верхівки суспільства, здебільшого це були представники російської національності. Проте, на життєвому шляху поета з’явилися і люди, які й дали перше світло його творчості. Для інтелігенції, особистість Тараса Шевченка була прикладом, як мрія невільної простої людини робить її вільною, завдяки силі слова та духу.
Любов до Батьківщини Шевченка завжди дратувала імперську владу, з доволі зрозумілих причин – російський народ в жодному столітті свого існування не знав, що таке справжня воля. Окрім великого таланту писати від душі та для душі, можливо припустити, що і постійні переслідування давали суспільству інтерес до праць творця.
Відома інформація про те, що коли «Кобзар» почув український народ, то його почали переписувати від руки, завчати на пам’ять ті рядки, якими Тарас Григорович розповідав про свободу та міць своєї країни. Для кріпацького народу думки письменника були надією для порятунку від невільного життя.
Багаторічними засланнями Шевченка було не зламати. Тугу та смуток він виливав у сотнях рядків та поем, а його національний дух ще більше загартовувався.
На писанні картин та творів Шевченко не зупинився. Надзвичайно цінною є його діяльність у таємному товаристві Кирило-Мефодіївського братства, завдяки цій участі про його твори дізналися ще більше прихильників національної єдності українського народу.
Прикро, що саме за ідеї самобутності та незалежності українського народу у своїх рукописах, Шевченко не зміг отримати тієї справжньої свободи, мрії про тихий край та затишну хату зі сім’єю залишилися лише мріями.
Багато творів так і ніколи не побачив народ через заборони російської цензури, але той величезний пласт української літератури, що зберігся дав поштовх й наступникам великого мислителя 19 століття.
Чимало письменників звеличували його постать у своїх рукописах та вважали духовним наставником у світі української літератури. Влучні слова про Шевченка у свій час сказав класик сатиричної прози Остап Вишня: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю!»
У 21 столітті наше суспільство досить часто згадує Тараса Шевченка у ролі основоположника української літератури. Вже змалечку ми вивчаємо «Заповіт» і ці рядки безумовно створюють сильне підґрунтя для патріотизму та єдності народу.
Які б складні часи не спіткали народ України, завжди слова з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!», залишаються символом незламності та боротьби за свободу і сьогодні.
Сотні пам’ятників, десятки екранізованих картин про життя та творчість поета, сотворені українцями у різні часи нашої держави – це своєрідні докази для нащадків наступних поколінь про існування особистості, яка стала своєрідним генокодом української нації.
Мені буде цікаво почитати ваші коментарі стосовно Тараса Шевченка.
P. S. Дякую за ваші оплески! Для мене це крута мотивація не збавляти темпи своєї праці.
