Нова робота Скотта Дерріксона «Ущелина» (2025) поєднує в собі елементи бойовика, містики і драми, приправлені романтичною лінією.
Сюжет: Самотність і таємний зв'язок
Колишній морський піхотинець Лівай (Майлз Теллер) отримує незвичайне завдання: провести рік на самоті на сторожовому посту біля краю величезної ущелини. Його єдина місія - знищувати все, що спробує вибратися з безодні. На протилежному боці ущелини в такій же вежі перебуває литовська снайперка Драса (Аня Тейлор-Джой). Спілкування між ними під суворою забороною, але самотність штовхає їх на пошук способів контакту, і між ними зав'язується емоційна близькість. Згодом стає зрозуміло, що ущелина приховує зловісну таємницю - на її дні ховається щось, що загрожує всьому світу. Коли загроза виходить з-під контролю, Ліваю і Драсі доводиться об'єднати сили, щоб запобігти катастрофі, ризикуючи всім.
Мої враження
Перша половина фільму - це скоріше споглядання красивих кадрів, ніж розвиток історії. Обидва герої облаштовуються у своїх вежах і виконують рутинні обов'язки, без особливих сюжетних зрушень. Далі сюжет лінійний: ось хлопець і дівчина, ось вони починають спілкуватися, (тут проскакують відсилки до попередніх робіт акторів «Одержимість» і «Хід королеви»), романтика і, звичайно, раптова загроза. Проблема серйозна, але страху герої не знають і готові прикрити один одного.
Друга частина знайомить із «полими людьми». У трейлері їх показали лише мить, тож я не стану розкривати, хто вони такі, навіщо там опинилися і наскільки небезпечні. Кумедно, що ці створіння активізувалися саме зараз, хоча попередні спостерігачі лише чули про них. На мій подив, монстри виявилися не такими огидними, як я очікувала. Та й сама ущелина - місце цікаве, з цікавою флорою і фауною, яку, на жаль, з веж не розгледіти. В процесі перегляду у мене з'явилось декілька питань щодо самої ущелини (наприклад: як вирішувалась проблема річки яка протікає там, або щодо очевидно заразних випаровувань, або їхня смішна лінія оборони проти такої кількості створінь, і щодо самих «полих людей» вони то розумні, то ні), але можна бути і менш прискіпливою.
Третя частина: возз'єднання після катастрофи. Ось і все.
Підсумки:
Хоч фільм йде 2 години, але весь час було відчуття, ніби чогось не вистачає, ніби щось забули, що ідея має значно більший потенціал, аніж її реалізація. Коли з'ясувалось, що кашу заварила приватна військова компанія, відчуття:"це я вже десь бачила" стало занадто помітним. Історія з людьми-рослинами – неповна. Історія стосунків – те саме відчуття. Сюжет нагадав студента який готується до екзамену, він спочатку тягне час, а потім в останню ніч намагається вивчити все. Також багато «роялів у кущах», але я думаю, що це нормальна історія для таких фільмів. В загальному фільм створив приємне враження.
Фільм на 7 з 10. Повторно переглядати не буду.
