Нещодавно я придбав свою першу колоду для колекційної карткової гри Magic: The Gathering (Innistrad: Midnight Hunt “Coven Counters”) і зараз активно підшукую недорогі картки, що могли б доповнити її. Але як “звичайнісінькі картонки з картиночками“ так захоплюють увагу цілих, не побоюсь цього слова, поколінь? В цій статті спробую поділитись, чому ця гра швидко зайняла особливе місце в моєму сердечку і не планує його полишати.
Трошки передісторії
Все почалось із Великого Вибуху.
Ой, я мабуть занадто довгу інтродукцію роблю, давайте краще перемотаємо одразу до 2024 року, коли я почав чути про Magic: The Gathering звідусіль. Воно й недивно: серед любителів настільних та настільних рольових ігор (а про останні я веду відеоблог) ця розвага вельми популярна, і на посиденьках після багатьох тематичних заходів її часто обговорюють. З цих згадок я зробив два висновки:
У більшості НРІшників (і в цілому гіків) є хоча б одна колода.
MTG — дороге хобі, і ціни на одну картку варіюються від копійок до 3 мільйонів доларів США.
А ще MTG видається компанією Wizards of the Coast, добре відомою в НРІ колах як видавець Dungeons & Dragons. Інтригує? Мене так.
Розпочати я вирішив з MTG Arena. Врешті-решт, це безкоштовний спосіб спробувати механіки гри, тож чому ні? За кілька вечорів я освоївся з парою колод і зробив висновок, що мені цікаво спробувати вживу. Знайшов, із ким про це потеревенити в рідному Чернігові і вже за тиждень сидів у Відьмацькій (культова кав’ярня) за першою партією. Ще за пару тижнів у мене з’явилася власна колода і я відкрив свій перший драфт бустер із серії Forgotten Realms, з якого випала недешева картка Tasha's Hideous Laughter. До речі, MTG Arena з першої живої гри так і не запускав.
То в чому магія?
Перше, що мене приваблює в цій грі — її історія. Створена вперше в 1993 році, вона зберігає свою актуальність та підтримується Wizards of the Coast вже більше 30 (!) років, а це багато про що говорить.
Друге — популярність. Нещодавно сиділи з товаришем у кав’ярні, розкладали дуельного командера, поки чекали на інших. І тут до нас підходить чоловік і питає. “Ви в Командера? В мене колода в машині, можна з вами?“ І от моє коло спілкування розширилось на ще одну класну людину. І так, відтепер я планую завжди тримати колоду в рюкзаку, як раз на такі випадки.
Далі — різноманітність та контрольована складність геймплею. Самі по собі базові правила із землями, магією різних видів та різними категоріями карток-заклинань, які можна накласти за цю магію, вже достатньо цікаві, але найголовніше правило, “Написане на картці важливіше за написане в правилах“, дозволяє грі залишатись свіжою, а експериментам з комбінаціями карт не закінчуватись. Тільки вдумайтесь, за весь час було випущено близько 27 000 різних карток! Скільки це унікальних комбінацій, рахувати не буду. І ти сам вирішуєш, наскільки складною для гри буде твоя колода, адже для одних механік можна просто викладати все, що в тебе є, в той час як для інших доведеться продумувати свої дії на кілька ходів вперед.
Наступне — можливість поглиблення досвіду. Зараз я граю pre-con (готовою) колодою за тисячу гривень, і комфортно себе почуваю в казуальному Командері. Але з часом колоду можна сильно доробити, перетворивши її на цілком пристойну і проти сильних колод (особливо після завершення війни, коли можна буде більше витрачати на себе коханого). А ще, окрім Командера, є інші режими, і у кожного свої особливості побудови колоди.
Не менш важливо — фан-сервіс. В MTG є як оригінальні серії (більшість), так і круті колаборації з відомими всесвітами. Наприклад, серія Adventures in the Forgotten Realms присвячена всесвіту відомої настільної рольової гри Dungeons & Dragons, але є серії і по Assassin’s Creed, і по Володарю Перстнів, і навіть по Warhammer 40,000.
Ну, і нарешті — атмосфера. Колекційні картки, збирання колоди, ходи по 10 хвилин за розмовами про життя — це вайб, і такий вайб мені безумовно подобається!
Ось таким було моє знайомство з MTG. А які твої враження від цієї гри? Чекаю на твої думки в коментарях.
