Пригоди Тарена Шепота. Частина 4. Могильний ліс. Руїни
Почався, так би мовити, новий день. Едвіна штурхала Тарена ногою в плече. Мабуть, не могло бути і чогось кращого ніж це

Я чоловяга з дуже різносторонніми поглядами та вподобаннями. Програміст, гравець в D&D, трохи пишу, створюю страртапи і займаюся музикою.
Почався, так би мовити, новий день. Едвіна штурхала Тарена ногою в плече. Мабуть, не могло бути і чогось кращого ніж це
Минали години, а карета все: “Стук-стук“, коні цокають копитами, колеса скриплять. Після того як всі всілися на своїх місцях Едвіна ніби була в трансі, а нам не хотілося її чіпати - схоже вона сильно цим пройнялася і виглядала стурбованою
Отже, компанія зібралася в кареті з цілковитою впевненістю та краплею зухвалості, Горя й Аргас сіли за віжки, Аргас скрикнув “Вйо!“ і карета рушила у перед до пригод.
Почав грати у ДНД, пробило на поезію і почав писати пригоди мого персонажу у псевдо поетичній формі тут на Друкарні. Але для повного словнику мені потрібно знати як називаються місяці у ДНД у Світі Фаєрун.
Це було в шинку “Щасливий Гобіт”. Сонце заливало кімнату пестливими теплими променями сонця, а гамір за дверима ставав ще гучнішим з кожною хвилиною. Місто прокидалося.