Перед Першою світовою війною концерн в місті Плзень (теперішня Чехія) був одним з лідерів у розробці й виробництві надпотужних гармат. Як і багатьом державам Європи, під час бойових дій, Австро-Угорщині доведеться проламувати лінії укріплень, які захищяли життєво важливі центри можливих ворогів. По мірі того як ці укріплення ставали міцнішими, розвивалось і наступальне озброєння. 305-мм гаубиця концерну “Шкода” відповідала кращим європейським зразкам: її 382 або 287 кілограмові снаряди були здатні пробити найзахищенішу фортецю.
Призначена для транспортування
Ця модель мала одну важливу особливість: При розробці гармати особливу увагу приділяли транспортуванню (тогочасний аналоговнєт). 305-мм гаубиця зразку 1911 року поділялась на три частини: ствол, вогнева батарея та корпус гармати.При її створені була дана можливість транспортування її ствола і лафета трактором “Австро-Даймлер” на великі відстані. Це було перше використання тракторів у таких цілях.
Механізована тяга
На кожному тракторі-тягачі сиділи бійці гарматного розрахунку - з дебільшого для керування тормозами. Снаряди, збірна лебідка, інструментиі навіть спеціальна майстерня, а також прибори керування вогнем, харчі, документація і т.д. перевозились на допоміжних тракторах.
В 1914 році такі мобільні батареї знищували бельгійські укріплення разом з 420-мм КРУПП-івськими “Великими Бертами”. Пізніше вони засвітились при Вердені і в італійській кампанії. Вже у ході Першої світової війни з’явилась потреба в виробництві потужнішої арти. В результаті концерну “Шкода” довелось розробити гаубицю більшого калібру. Так появилась 420-мм гаубиця зразка 1914 року.
Покращена мобільність
Транспортування та установка 420-мм польової гаубиці 1914 року було довгим і трудозатратним процесом. Зважаючи на ці проблеми, в 1916 році концерном “Шкода” була розроблена більш легка модель. Однак це не вирішило проблему. Створенна вже на полегшеній базі модель 1917 року мала трохи кращу мобільність. Тим не менш, загальна масса гармати при перевозці була більше 100 тонн. Темп стрільби складав не більше 2 пострілів на годину, снаряд важив тонну (буквально), а максимальна дальність сягала 14 600 метрам.
380-мм гаубиця
В 1916 році концерн “Шкода” випустив нову модель - 380-мм гаубицю, яку охрестили “Барбара”. Ця гармата була розробленна з метою швидкого і зручного транспортування, однак була вироблена в невеликії кількості
Повоєний період
Після закінчення війни на території країн, утворених після розпаду Австро-Угорщини, досить широке розповсюдження отримали гаубиці 305-го калібру. Більшість цих гармат виявились в Угорщині і Чехо-Словаччині. Однак Італія також отримала декілька цих гаубиць на ряду з 420-м калібром
