Devil May Cry як же багатозначно це звучить для фанатів?! Для когось іконою серії є третя частина. Для когось четверта. А для когось навіть п'ята. А що стосовно перезапуску? “нє всьо так адназначьна” міг би сказати я. Хоча.. може дійсно не все так просто? Чи справді Dmc є повноцінним проєктом з улюбленої ігрової серії? До чого тут гомофобія та погрози про вбивство?
Після відносно невдалого Devil May Cry 4 і невдалого саме в комерційному плані. (1.8 млн проданих копій), керівництво Capcom вирішило передати розробку нової частини франшизи британській студії Ninja Theory. Їх ви можете знати по Hellblade Senua's Sacrifice, Heavenly Sword та Enslaved.
Причиною передачі було бажання охопити більшу частину західної аудиторії та адаптувати Devil May Cry під неї.
Такі впізнавані елементи як готична архітектура, вичурні по хорошому катсцени та об'єктивізація "прекрасної частини" людства відійшли на другий план. Натомість гравці отримали архітектуру міста, яка чимось нагадує Лондон і європейську архітектуру в цілому.
Обєктивізація частково зникла, а катсцени з нереально анімешною хореографією були замінені на більш продумані в плані діалогів.
Саме сюжетно важливі деталі розкриваються в діалогах персонажів, а не в їхніх діях.
А щоб говорити про сюжет потрібно розібратися в правилах по якому працює даний ігровий світ.
І сам світ має знайому концепцію, проте із значними змінами. Тут все ще присутні люди та демони, проте додались янголи.
Поділу на світ в якому демони існують окремо від людей та їх світу немає. Те саме стосується і янголів. Всі вони живуть своїм життям але маскуються.
Цим заправляє типовий мер міста Марци… Мундус - ні він не заставляє бруківкою все місто, а всього на всього контролює медіа та виробництво психотропного напою що допомагає контролювати людей. Також по всьому місту встановлені камери нагляду.
Чи не нагадує вам це все одну педерацію?🤔
Коротко по сюжету, а то може хто не грав ще в цю гру
Головний герой ДАНТЕ. На відміну від попередніх частин він не просто напівдемон, він ще й напівангел. Їх тут називають нефілімами.
Цього разу батько головного героя Спарда в тіндері знайшов ангелицю Єву ну і оте от все: сім'я, діти, іпотека, кредити, господарка.
Коротко кажучи, в ті часи відбувалась війна між янголами та демонами і будь які союзи між ними були заборонені, так як нефіліми є сильнішими і можуть перемогти буквально будь кого з двох ворогуючих сторін.
Так от - Мундус знаходить щасливу сім'ю та вириває Єві серце, а Спарда рятує синів. В результаті Спарду увязнюють в пеклі.
Отож бо, брати росли окремо - так як мізки їм промили щоб захистити.
Данте веде веде розгульний спосіб життя. І водить у свій фургон трьохполігональних дівиць.
Аж тут зранку вривається Кет, яка попереджує його про якусь небезпеку і що за ним відправили мисливця.
Данте потрапляє у лімбо - це такий паралельний світ де і проживають демони. Це є що не найстандартніша початкова місія яку ви могли бачити практично в будь якій грі. Навчають простим комбо, показують типи супротивників та перший бій з босом.
Виявляється, Мундус вирішив все таки завершити справу з Спардою та його потомством, але прорахувався адже не знав що окрім Данте є Вергілій який очолює місцевий партизанський рух проти демонів.
Верглій пояснює Данте, що і до чого. Показує минуле і наш дорогий Данте отримує в користування демонічну сокиру Арбітер та янгольську косу Осіріс.
Арбітр повільніший але наносить більше шкоди, а Осіріс навпаки. До бойової системи та впливу зброї на геймплей я повернусь пізніше.
Данте, Вергілій та Кет вирішують позбавити Мундуса впливу і першою їхньою ціллю стає фабрика по виготовлення місцевого аналогу напою "Сьорб" який ви могли бачити у "Футурамі"
Чому як у футурамі? Так воно теж лізе із гудзиці… навіть не знаю як назвати це створіння….
Потім ми відправляємось чистити морду Бобу Барбасу, місцевому пропагандисту, що вічно маніпулює питанням сексуальної орієнтації Данте у свої новинах.Гравець розправляється з пропагандистом в дуже красиво поставленому босс файтів, хоч він і досить простий.
Правда на нашу базу нападають шестірки Мундуса. В результаті чого гравець спробує врятувати і Вергілія і Кет, але останню візьмуть в полон. Так от наступна локація це нічний клуб. І босфайт в ньому це найбридкіше і найнудніше, що мені траплялось в цій грі.
Цей бридкий демонський ембріон, а саме дитина Мундуса, що затягує свою мамцю всередину, мало того що виглядає бридко і нормально не поміщається на екран, так ще й потрібно по два рази зносити смугу здоров'я.
Все б нічого, але я проходив на складності нефілім і цей босфайт тривав добрих 20-40 хв.
Бій не складний, але втомлює одноманітністю.
Перемагаємо боса, потім відбувається обмін заручниками. А в Мундуса їде кукуха, через те що наш брат Вергілій вирішив пристрелити Ліліт, яка була вагітною від Мундуса.
Фінальний босфайт після рівня, який толком нічим не вирізняється.
Разом з братом знищуємо Мундуса. Все хеппі енд.
Ну як без босфайту з Вергілієм? От він вирішив, що люди недостойні самі вирішувати свою долю і ними треба правити. Ну така собі мотивація. Данте це не подобається ну і зав'язується заворушка.
В кінці-кінців Данте перемагає.
Вергілій відправляється у невідомому напрямку і тепер кінець.
Правду кажучи є ще доповнення "Падіння Вергілія" яке я не осилив, а тому не зможу вам розповісти про нього.
І не осилив через те що в геймплеї мені не вистачило глибини та варіативності.
Тому про геймплей і поговоримо.
Ігролад DMC Devil May Cry побудований таким чином, що бойові секції змінюються платформингом і це вносить динаміку, та і нудно не стає від слова, зовсім.
Так як під нашим управлінням нефілім, нагадаю, що це напівдемон, напівянгол. Крім зброї відповідного типу нам доступні ухиляння та притягування цілей до себе, або притягування до них.
Окремо хочу виділити подовжений стрибок і виконується він в янгольській формі та є однією з основних механік в платформингу.
Для шинкування пересічних та недуже демонів Дмитро як завжди використовує меча Бунтаря і янгольську та демонічну зброю про яку я вже згадував раніше.
І от з нею пов'язана вся неоднозначність бойової системи.
Якщо в старих частинах твоя зброя не була прив'язана до типу ворога і ти міг вільно, або майже вільно нарізати все що хотів і чим хотів. То тут все зводиться до того, що є три типи ворогів.
Звичайні - гамселити можна їх будь чим, вогняні та льодяні - яких треба бити тільки демонічною або ж янгольською зброєю відповідно.
На папері все звучить добре, проте в реальності ти не можеш нанести жодної шкоди наприклад вогняному супротивнику ніякою іншою зброєю окрім демонічної, ну і з льодяними аналогічна ситуація. Думаю, логіку ви зрозуміли. Оцей малесенький нюанс дуже сильно збиває темп боїв, так як тобі постійно потрібно то ухилятися від одного типу ворога, то притягувати але можна і промахнутись. Ще одним нюансом буде відсутність можливості націлитись на одного супротивника, що деколи вносить незручності та підпал мого крісла. Але ці моменти тільки дратують мене. У вас може бути зовсім інший досвід.
В цілому бойова система досить дружня до гравця та пробачає помилки. Присутній звичний для серії Devil Trigger, але тут всі вороги підкидаються в повітря, а час сповільнюється.
Боссфайти досить прості проте бій із Сукубом та ведучим Барбасом дуже сильно запам’ятовуються і не в останню чергу через візуал.
Чомусь багатьом гравцям візуальна частина не сподобалась. Проте тільки по кольоровій гаммі дуже легко впізнаються рівні і вони не перетворюються в одноманітну сіру кашу. Проте, це вже питання смаку. Так на рівні з фабрикою повсяди розкидані надпии по типу "отрута", а по всій грі заклики "знайти Данте та вбити його".
Слід відмітити що все це з'являється коли головний герой знаходиться в лімбо.
Раніше я згажував про гомофобію та погрози. Так от - фактично весь редизайн та стилістика як самої гри так і протагоніста не була ідеєю Ninja Theory. Японці із Capcom настільки загорілись ідеєю "емобоя" Данте та напрямом на західну аудиторію, що просто не давали британцям не відійти від канону. Логічно, що після трейлеру де Данте зовсім якийсь зубожілий, худий та і явно не відпочиває в таборі Артек, лайно посипалось на розробників а не на видавця.
Тоді Capcom зрозуміли, що щось іде не так. Адже засновник британської студії Тамім Антоніадес регулярно отримував листи з погрозами розправи від фанатів серії. Навіть ходили чутки що Данте має саме такий вигляд, бо команда надихалася Тамімом. Хоча він і спростовував цю інформацію.
Так як і спростував те що Данте має гомосексуальну орієнтацію. Цей висновок від фанатів напросився також після виходу одного із трейлерів в якому ведучий новин Боб Барбас назвав Данте «сексуально девіантним». Проте Барбас це демон, який хоче дискредитувати й знищити Данте, для чого він і виставляє його терористом і збоченцем.
Після редизайну ми побачили нового Данте таким, який він і постав у перезапуску.
Чи був цей перезапуск вдалий? Важко сказати, адже був тепло прийнятий пресою та все ж таки зацікавив нових гравців які не були знайомі з серією до цього.
Крім іншого тайтл піднімає питання свободи - що краще свобода і хаос чи порядок і цілковитий контроль? Відповідь очевидна.
