Продовжую історію про ельфів, гномів і діаманти) І не лише) Суперечка Трандуїла і Торіна за коштовності, фантастична сила скарбів та краса Дорог-каменю, який може довести до божевілля, вилились у Толкіна в іншу більш логічну, але значно трагічнішу історію.
Коли ми читаємо про історію Доріату - першої держави, що виникла у Середзем”ї - ми бачимо ті самі складові, що у “Гобіті”, тільки зібрані вони в інший візерунок. Тепер перед нами суперечка не за намисто, хоч би сто-п”ятсот діамантів в ньому було. В історії Доріату мова йде про один з трох сильмарилів - штучних кристалів, що увібрали світло сонця й місяця. Їх краса була така неймовірна, що можна було втратити розум - а радше - збожеволіти від жадоби ними заволодіти. От такий камінь і зажадав собі Тінгол. Не буду оповідати історію, як він його отримав - хто не читав Сильм, подивіться, там все є. Натомість нагадаю, що від краси сильмарила дійсно потьмарилося в голові і гномам, і самому королю Доріата. Він дійно зробив їм замовлення - попросив вставити сильмарил в розкішну золоту пектораль. Результат вразив всіх, віддавати прикрасу гноми не схотіли, натомість вбили короля Доріату і спробували втекти із його палацу з усім, що встигли схопити. Далеко злочинці не втекли, але то вже інша історія. Відгомін цього конфлікту навіки посіям недовіру та ворожнечу між сіндарами та гномами, що дійшла, як бачимо у “Гобіті”, через тисячі років аж до Третьої Епохи.
В тонкощах ідеї, яку заклав у цей сюжет Толкін, можна розбиратися довго. Але основна думка така, що завжди були і будуть цінності надзвичайної ваги. І володіти ними з егоїстічних міркувань хтось один не може. Хоча б тому, що потребує великої духовної сили, якою володіють одиниці. Зрештою, сільмарил, через який і ельфи, і люди, і гноми вбивали одне одного, був підняти на небо і плаває серед небес як зірка надії. Тут я сильно спрощую сюжет, щоб зрозуміли всі, хто не читав “Сильмариліон”. Поки що не читав) Подібна доля і в Дорог-каменя. Він був покладений в могилу Торіна, щоб належати одночасно всім - бо він частина Еребору - і нікому конкретно.
Тож не побажай ні сильмарила, ні землі, ні життя, ні Криму, ні Донбасу ближнього твого. І будеш живий, і не застрягнуть у тебе в боці ні вила його, і не впадуть на голову байрактари його)
