Окрім відповідних груп в ФБ, ще ніде не публікувала, хай буде тут уперше. В мене є цикл оповідань (більшість ще обдумуються, а деякі вже написала) під назвою “Шляхи перетинаються”. Йдеться про пригоди першороджених, напівкровок та їх нащадків у людській історії аж до нашого сьогодення, де до них приєднуються герої нашого українського легендаріуму. Роблю їх максимально можливо реалістичними. Наразі поставлю вступну частину циклу, може бути цікаво тим, хто толерує “неканонічні” фанфіки. Була б рада обговорити цю темку :)
Нє, ну оці вже людиська! Прикинь, Кірдане, більшість з них повірили, що ми всі відпливаємо назавжди. Цікаво, для чого так записав той, хто точно знав зворотнє? Олоріне, гобіти вже сплять? А, в них друга вечеря, тоді ми з безпеці :) . Хто наскільки планує канікули, з ким побачитися в Тіріоні та Аквалонде? Правильно, довго розслаблятися нудно, от розповімо цим вайлуватим залишенцям про свої останні пригоди, й нумо детально розплановувати нові задумані.
Атож, Олоріне, наступного разу хай з тобою буде більше родичів надовше, там і крім війни багато чого важливого діятиметься, значно цікавішого за сидіння у затишку. Так, так, Валінор чудовий, але чому ж не посприяти і вдосконаленню Арди? Хто сказав - тепер люди самі? Та то він з пересердя, сам потім милостиво зізнався. Ну, хай адани так думають - якійсь час, от уже зарвуться у своїй гордині! Ясно, що не всі вони такі ееем... зарозумілі чи наївні, завжди залишатимуться ті, хто тямить: першороджені не зникають.
Ха! Отак взяти й віддати назавжди таку різноманітну для творчості місцину, фігушкі! Набрався-набрався, це я, щоб ти знав, сам такого аданів навчив. Хоча, деякі аданет і мене - дечого... До речі, про них - знав я одну парочку, вона спокусила мого брата у других, і він був щасливий з нею багато років, діти в них такі гарні та метикуваті, перспективні напівкровки виходять (підморгує сам собі). Так, так, знайся кінь з конем та віл з волом. Це таке людське прислів"я - в них, між іншим, мудрості багато. Утім, винятки, які правила підтверджують, теж різні бувають, у тому числі вдалі та корисні.
Ох, що вони там їдять таке, що пахощі аж сюди доносяться? Амброзія! Знав я одну аданет, вона готувала так, що і у Валінорі не всяк Вала так розкішно смакував. От і я кажу, що обмін з ними всякими вміннями може бути дуже помічний у розвиткові. До речі, треба буде в Тіріоні переказати Магтану все, що я був довідався у певних аданських майстрів - та Феанаро у тому Мандосі аж зубами заскрипить від заздрощів. Не має там зубів? Може, це й на краще, га? Га-га-га!
Кірдане, ти тільки не забудь, як за нами повертатимешся, нікому з аданів ні гу-гу! А то ті з них, хто проникливіший, виглядатиме. Що, дехто і вже шукають? Та то напівкровки, мабуть. Ну, загалом людиськам буде не без користі деякий час спробувати саменьким - хай так думають, поки не наберуться того досвіду. Та не будь я Елронд - ото вже посміємось з того, що вони начудять! Олоріне, та ж треба дати їм можливість трохи подорослішати! Не забув я, що в них час йде значно швидше, баритися довго не будемо, ми ж самі спраглі нових пригод, творчості, звитяг та відкриттів. Отже, домовились!
