«Це дуже серйозний початок руху, який має ще більше зблизити наші країни й створити на рівні Європейського Союзу ще один сильний елемент взаємодії – безпека, енергетика, значне розширення логістики, транскордонної економічної співпраці та суттєва підтримка наших громад», – сказав Президент України Володимир Зеленський на саміті С8.
У п’ятницю, 18 вересня, у селі Гута, що на Івано-Франківщині, відбувся перший саміт держав Карпатського регіону. До складу країн-учасниць входять Україна, Польща, Чехія, Румунія, Словаччина, Угорщина, Сербія та Австрія. На перший погляд може скластися враження, що це ностальгічна зустріч старих друзів, які колись входили до складу колишньої Австро-Угорської імперії. Проте насправді це абсолютно новий крок у співпраці між державами Східної Європи. Доволі важливим моментом у всій цій історії є й те, що ініціатором події виступає саме Україна, яка вже п’ятий рік перебуває у стані повномасштабної війни з РФ.
Ідея створення регіонального об’єднання у схожих кордонах почала набирати обертів ще у XX столітті. Першим таким проєктом, який так і не вдалося втілити в життя, був Інтермаріум (Міжмор’я), головним ініціатором якого був польський військовий і політичний діяч Юзеф Пілсудський. Очільник відродженої Польщі закладав в основу цієї ідеї створення поясу держав між Німеччиною, яка нещодавно розпочала Велику війну, та СРСР, загроза з боку якого нависала над усією Східною Європою. Досвід війни з більшовиками дав розуміння, що витримати потенційно нову війну Польща самотужки не зможе, тому конче було потрібно створити об’єднаний пояс держав, який міг би спільно протистояти загрозі зі сходу. У кінцевому результаті цей блок держав міг перерости навіть у конфедерацію.
Наступним політичним регіональним блоком, який уже існує у XXI столітті, є Тримор’я. Three Seas Initiative (3SI) була започаткована у 2016 році Польщею та Хорватією. Її географія охоплює держави між трьома морями: Балтійським, Адріатичним та Чорним. Головний задум полягає вже не у сфері безпеки та оборони, а в економічній співпраці. Трьома основними напрямами ініціативи є транспорт, цифрова інфраструктура та енергетика. Держави-учасниці ставлять за мету побудувати нові транспортні коридори, модернізувати залізницю та дороги, розширити портову інфраструктуру, електромережі та створити можливість обмінюватися електроенергією у критичних ситуаціях. Також було створено інвестиційний фонд, який вкладає кошти саме у транспортну, енергетичну та цифрову інфраструктуру регіону. Україна ж отримала статус партнера-учасника лише у 2022 році, адже у 2016 році відмовилася від запрошення.
Повертаючись до сьогоднішніх подій, ми бачимо, що нова ініціатива С8 є чимось середнім між Інтермаріумом та Ініціативою трьох морів. Карпатська вісімка ставить перед собою завдання як економічного, так і безпекового характеру.
Першим завданням, яке ставлять перед собою держави-учасниці, є створення спільного політичного центру координації регіону. До його завдань входитимуть регулярна координація позицій, визначення спільних пріоритетів, запуск транскордонних проєктів, узгодження спільного бачення розвитку Карпат та представлення спільних інтересів перед ЄС.
Наступним, не менш важливим напрямом є безпека регіону. Зовсім нещодавно РФ здійснила дронову атаку на пункт пропуску «Дорогуськ — Ягодин», що знаходиться на кордоні з Польщею. Польські Військово-повітряні сили почали регулярно підіймати в повітря свої борти для потенційного відбиття ракетно-дронових атак, які здійснюються безпосередньо по пунктах пропуску, у випадку якщо ударні цілі потраплять на територію сусідньої Польщі. Після однієї з недавніх атак у мережі з’явилася інформація, що польська протиповітряна оборона ледь не збила український літак МіГ-29, який у цей час відбивав повітряну атаку ворога за кілька кілометрів від кордону. За словами оперативного командувача Збройних сил Польщі Новака, якби український пілот втратив пильність буквально на 30 секунд і залетів у польський повітряний простір, полякам, можливо, довелося б вирішувати, чи відкривати по ньому вогонь.
Також у вересні цього року вже декілька разів було зафіксовано заліт на територію Молдови та Румунії реактивних дронів, через що неодноразово відбувалося підняття в небо літаків F-16 та F-18 зі складу місії НАТО. У серпні стало відомо, що іспанський літак F-18 збив дрон, який порушив повітряний простір Румунії. Проте загроза в останні місяці виникала не лише з повітря, а й з моря. Румунські винищувачі F-16 залучали для ліквідації морського безпілотника, виявленого у Чорному морі неподалік газової платформи Neptun Alpha біля узбережжя Констанци.
Саме після таких критичних випадків гостро постає питання координації дій у безпековому секторі між усіма державами Вісімки. Така співпраця допомогла б країнам, що межують з Україною, краще справлятися із загрозами, які виникають під час атак Росії, та ефективніше їх знищувати, не використовуючи, як це відбувається на Близькому Сході, дорогі та на даний момент дефіцитні ракети PAC-3, а застосовуючи більш ефективні та економічно вигідні способи.
Безпекова співпраця також передбачає передачу досвіду, набутого Україною у захисті цивільного населення та інфраструктури від потенційних атак ракетами чи дронами. Спільне будівництво доріг, підприємств, енергетичних вузлів та багато іншого вже передбачатиме врахування можливих руйнувань та пошкоджень у випадку ударів.
«Досвід України у підтриманні критично важливої енергетичної інфраструктури в надзвичайно складних умовах може стати цінним уроком для всіх наших країн. Посилення транскордонної інфраструктури, диверсифікація енергетичних систем і покращення регіональної взаємопов’язаності зроблять усю Центральну Європу більш стійкою» — заявив Перший віцепрезидент Сенату Чехії Їржі Драгош.
Що ж стосується економічної співпраці, яка теж складає значну частину того, що прагнуть розвивати країни-учасниці С8, то на даний момент на столі лежить уже 34 проєкти загальною вартістю 115 мільярдів євро, з яких уже 62% готові або перебувають у процесі будівництва.
Найбільшими саме українськими проєктами стали:
Розвідка та освоєння нетрадиційних газових родовищ вартістю 2,3 млрд доларів США — час до запуску 2 роки.
Будівництво третьої черги Дністровської гідроелектростанції вартістю 1,255 млрд доларів США — час до запуску 5 років.
Газотурбінна електростанція комбінованого циклу потужністю 650 МВт вартістю 1,203 млрд доларів США — час до запуску 5 років.
Проєкт будівництва нафтопроводу «Броди — Адамово» вартістю 645,4 млн доларів США — час до запуску ще не встановлений.
Найбільшим проєктом загалом на даний момент є автомагістраль A7 «Moldova», вартість якої становить 6,7 млрд доларів США.
Саме на логістичному питанні зробив великий акцент Президент України.
«Нам потрібні кращі транспорт і логістика. Нам потрібно більше спроможностей для перевезення великих обсягів вантажів. Нам потрібно швидше модернізувати наші дороги та залізниці. Нам потрібна військова мобільність, яка покращуватиме наші оборонні спроможності. Нам потрібно більше сховищ, більше відновлюваної енергетики, розвиток критично важливих мінеральних ресурсів регіону, міцніші торговельні зв’язки та тісніша виробнича співпраця. Нам потрібно будувати більше інтерконекторів між нашими енергосистемами»
Очевидним є й те, що будівництво та модернізація нових магістралей і залізниць сприятимуть торгівлі між самими країнами Карпатської вісімки, про що згадує президент Сербії Александр Вучич під час свого виступу:
«Наш товарообіг з Україною цього року зріс майже на 42%. І він продовжить зростати. Я думаю, що ми також повинні обговорювати електроенергетичні інтерконектори, системи передачі електроенергії, газопроводи, нафтопроводи та все інше, що необхідно в сучасному світі. І це дуже конструктивний спосіб розв’язувати такі питання. Я думаю, що за умови залучення більшої європейської підтримки ми всі зможемо отримати користь від цих програм»
Такі проєкти допоможуть Україні значно збільшити перевезення зерна та інших товарів для експорту в обхід морських портів в Одесі, які регулярно потерпають від ударів ворога. Звісно, це не закриє повністю потребу, що виникла, але допоможе частково знизити ризики.
Міністерство фінансів України у матеріалах до проєкту Державного бюджету на 2027 рік розрахувало комплексний стрес-сценарій, за якого додаткова ескалація бойових дій може призвести до суттєвого погіршення економічних показників та скорочення податкових надходжень. До основних проблем, окрім дефіциту енергопостачання та демографічного дефіциту, міністерство віднесло порушення експортної логістики внаслідок обмеження роботи портової інфраструктури, залізничних підходів, а також зростання вартості фрахту та страхування. Отже, логічним є висновок, що Україна повинна сприяти якнайшвидшому завершенню логістичних ініціатив у Карпатському регіоні.
Повертаючись до стрес-сценарію, розрахованого Міністерством фінансів, ще однією доволі серйозною проблемою є дефіцит енергопостачання, який виник через прагнення РФ натиснути на суспільство всередині країни та завадити нормалізації життя поза межами фронту в Україні. Тож однією з тем на саміті С8 стала ідея розвитку та модернізації енергетичної системи регіону.
Найбільш зацікавленою в цьому виступає саме Україна. Вище вже було зазначено, що список топ-3 найдорожчих проєктів складається саме з енергетичних проєктів. Загалом же передбачено розвиток і будівництво 55 національних проєктів, з яких 21 проєкт (38,2%) стосується безпосередньо енергетики.
Одним із найдорожчих проєктів поза межами України у цій галузі є будівництво газового родовища Neptun Deep у Румунії. Родовище має близько 100 млрд м³ видобувних запасів із очікуваним видобутком приблизно 8 млрд м³ на рік. Воно має пряме значення для транзиту та зберігання газу в Україні.
Це є доволі перспективним напрямом з погляду потенційних прибутків, адже завдяки розвитку видобування газу можна вийти з пропозицією на ринки Європи та замінити російський газ румунським, що буде значно краще як для Заходу, так і для України. Паралельно залучення провідних інженерів та технологій може допомогти перенаправити отриманий досвід на розвиток видобування газу на Полтавщині, де існують певні проблеми через особливості географії регіону.
Роблячи висновки, слід розуміти, що співпраця на даному етапі лише набиратиме обертів і в подальшому матиме величезний потенціал принести значну вигоду всім країнам цього регіону. Великим плюсом є те, що саме Україна є ініціатором створення такої співпраці, адже це показує колосальні зміни у самій свідомості та поведінці держави, але чи може Україна перетворитися з об'єкта регіональної політики на одного з її головних творців? Відповідь на це питання дасть лише час.
