Ця історія для мене почалася не з документів і не з аналітики, а з особистої втрати. У ту ніч, коли від отрути догхантерів померла моя собака, я кілька годин сиділа поруч і бачила її агонію. Вона задихалася, усе її тіло здригалося від судом, в очах було страждання, від якого неможливо відвести погляд. Ветеринари так і не змогли її врятувати. Приблизно п'ять годин мук, і життя мого друга на ім'я Міккі обірвалося.
Тієї ночі я пообіцяла собі, що знайду тих, хто перетворив вбивство тварин на "розвагу". Тоді мені здавалося, що це буде лише спроба добитися справедливості за одну загиблу собаку. Я навіть уявити не могла, куди мене заведе це розслідування і яку масштабну картину зла воно відкриє.
Крок за кроком стало очевидно – за отруєннями і розстрілами собак стоять не просто випадкові садисти, а ціла мережа, ідеологія і система. А її коріння тягнуться в росію, до спецслужб, пропагандистів та агентів впливу, які роками працюють в Україні.
Це історія про те, як безкарне насильство над тваринами перетворилося на інструмент гібридної війни.
Початок: перед Євро 2012
2011 рік. Темні вулиці українських міст, ніч, і раптом у тиші лунає скавчання отруєних собак. Це не кадр з фільму жахів, це була реальність.
Напередодні Євро 2012 влада "зачищала" міста від безпритульних тварин. Для цього, зокрема, в Україну приїжджали російські догхантери. Вони так "попрацювали", що ситуація переросла у міжнародний скандал. Провідні світові медіа писали про жорстокі вбивства тварин в Україні, і наш імідж був серйозно вдарений.
Мій знайомий з Італії зізнався мені, що до того, як особисто приїхав в Україну, був упевнений: "ви там усі жорстокі і ненормальні". І цю думку сформували саме сюжети про отруєння собак.
Важливий момент: рух догхантерів прийшов до нас з росії. Там він оформлюється приблизно у 2010 році, а вже з 2011 активно діє в Україні.
Публічно все це подавали як "турботу про безпеку дітей" і "боротьбу з сказом". Але за фасадом "громадської ініціативи" ховалися групи людей, які системно труїли, відстрілювали і мордували тварин. Людей привчали до думки, що насильство може бути "нормальним інструментом" нібито для захисту суспільства.
Серед прихильників догхантерів були помічені й російські політики, переважно з "Єдиної Росії". Вони захищали це явище, легалізували його в публічному просторі та допомагали просувати.
Кого вербує ця система
Коли я почала різними шляхами діставати архіви та зливи з російських форумів догхантерів, картина стала чіткішою. Це не був "стихійний рух обурених громадян". Це був організований і профінансований проєкт.
Діяльність концентрувалася фактично у двох країнах – в росії з 2010 року і в Україні з 2011 року. Догхантери створювали закриті спільноти, обмінювалися методичками, використовували однакові рецепти отрути, схеми дій, термінологію. За цю "роботу" платили.
Мене довго мучило питання – навіщо це росії. Відповідь стала зрозумілішою після початку відкритої агресії. Люди, які звикають безкарно вбивати тварин, легко переходять до насильства проти людей. Такі групи зручно використати далі – для провокацій, залякування, тиску на активістів, а потім і для воєнних цілей.
Типовий портрет учасника таких груп:
майже повна відсутність емпатії
схильність до порушення норм
потяг до демонстративної жорстокості
У кримінальній психології давно відома "тріада Макдональда" – багато серійних убивць і насильників починали з мучення тварин. Психологи наголошують, що люди з такою поведінкою легко піддаються радикалізації. Їх можна спрямувати в екстремістські рухи, і вони починають робити те саме вже з людьми.
Від собак до українців: російський неонацистський трек
Один з найяскравіших прикладів – російський неонацист і догхантер Олексій Мільчаков, відомий під ніком "Фріц".
Свій "шлях" він починав із того, що знімав на відео, як катує і вбиває собак. Потім, з 2014 року, він уже бере участь у війні проти України, стає командиром диверсійно-штурмової групи "русич". Цю групу пов’язують з особливо жорстокими катуваннями та вбивствами українців.
На відміну від інших субкультур того часу, рух догхантерів практично не виходить за межі двох країн – росії та України. Це змушує ставити питання: чому саме тут, хто це задумав, хто керує. Аналіз їхніх форумів і подальших подій дає всі підстави припускати, що рух створювали свідомо, а кураторство здійснювали російські спецслужби.
Українські обличчя російського впливу
У цього російського руху швидко з’явилися промоутери в Україні. Коли я почала розбиратися, хто активно поширював догхантерську ідеологію у нас, на поверхню одразу вийшли два прізвища – Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Саме Святогор стає адміністратором першого російського сайту догхантерів "Вреди". За різними оцінками, на його рахунку понад дві тисячі вбитих собак. Українські телеканали називали його головним догхантером країни.
З відкритих судових рішень видно, що він не лише практик живодерства, а й ідеолог та юрист, який захищав сепаратистів.
Він відкрито підтримував контакти з російськими колегами й не соромився це демонструвати. У 2017 році, коли Україна вже кілька років жила у стані війни, Святогор публічно вітав "колег з РФ" з "Днем догхантера".
Ще один моторошний епізод – за свідченнями Катерини Савотеєвої, у 2011–2012 роках Святогор навідувався в дитячий будинок під Києвом і шукав там малих дівчат для кекс-експлуатації. Для мене як жінки і людини це, мабуть, найнижча точка морального дна. Це тема для окремого матеріалу.
Ірина Кременовська теж не залишалася осторонь. Вона публічно виправдовувала вбивства собак, а на догхантерських форумах, де виступала під ніком "Капібара", описувала передсмертні крики собак як "симфонію".
Разом, як юристи, Святогор і Кременовська намагалися легалізувати рух. Вони створили громадську організацію "Союз журналістів-догхантерів". Мета була проста – розширити медійний вплив, залучати нових прихильників, легше отримувати доступ до зброї і прикривати це "журналістською діяльністю".
У квітні 2016 року Оболонське управління Мін’юсту зареєструвало цю структуру, але вже 30 травня наказом за підписом заступника міністра Павла Мороза реєстрацію було скасовано.
Ми можемо тільки уявити, у що могли перетворитися такі "озброєні групи з корочками", якби цей проєкт не загальмували.
Від живодерства до інформаційного терору
Згодом їхній фокус змістився. Від тварин вони перейшли до людей.
Кременовська та Святогор почали позиціонувати себе як "експерти з культів і сект" і через майданчики "Вільне слово" та ЦЕПД переключилися на інформаційне переслідування людей.
Спочатку мішенню стали зоозахисники. Святогор називає їх "біомусором", Кременовська повторює його лексику, називаючи зоозахисників "зоошизою", "зоосектантами", "п’ятою колоною".
З часом під їхні атаки потрапляють і інші групи – тих, кого зручно оголосити "сектами", "небезпечними" чи "ворожими".
Сьогодні Ірина Кременовська називає себе "громадською діячкою" і "експерткою з сект". При цьому вона просуває ті самі смисли, що і головний антикультист росії Олександр Дворкін. Обоє активно лобіювали ідею впровадження в Україні закону про "тоталітарні секти" за російським зразком.
За допомогою двох депутатів з відверто проросійською позицією – Лук’янова (затриманого СБУ) та Рибакова, нагородженого орденом РПЦ – Кременовська намагалася протягнути в українське законодавство російські антикультові норми.
Колишній голова Держслужби з етнополітики Віктор Єленський та інші фахівці відверто попереджали: такі закони відкрили б шлях для повернення РПЦ і мережі ФСБ в Україну під прикриттям "боротьби з сектами".
Якщо зробити лінгвістичний аналіз її публікацій, дуже добре видно, що риторика Кременовської майже копіює лексику Дворкіна. Вираз "тоталітарна секта", який вона нав’язливо повторює, є маркером агентів структури РАЦІРС. Цей псевдонауковий ярлик Дворкін запустив ще в 90-х, щоб виправдати репресії і посилити домінування РПЦ.
ANTISEKTA.org як вітрина проросійського впливу
Окремим шоком для мене став ресурс ANTISEKTA.org, який Кременовська активно рекомендує українцям як "порятунок від сект".
Якщо бодай трохи заглибитись, стає страшно:
на сайті масово цитують Дворкіна і його "сектоведення"
просувають організацію РАЦІРС, що відкрито виправдовує насильство проти українців
у розділі "борці з сектами" перелічені особи, що є частиною єдиної антикультової мережі, координованої РАЦІРС, і працюють проти України та її Збройних Сил в інтересах росії, РПЦ і ФСБ
До того ж, ANTISEKTA.org офіційно присутній у російському академічному просторі – на нього посилаються у "наукових" роботах вузів.
"Вишенька на торті" – це група "Антисекти" у соціальній мережі Однокласники. Там поруч з постами Кременовської розміщені:
прославляння патріарха Кирила
підтримка СВО
заклики знищувати Україну
вітання путіна з днем народження
Як журналістка і як громадянка України я не можу дивитися на це інакше, ніж як на пряме сприяння державі-агресору. Це не просто токсична інформація, це гібридний інструмент війни.
Кримінальні статті і мовчання системи
У квітні 2025 року щодо Кременовської та Святогора висувають обвинувачення за статтею 161 КК України – розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі.
Але масштаби їхньої діяльності змушують ставити інше питання: чому досі немає справи за статтею 111 – державна зрада.
Чому роками їхня антиукраїнська діяльність, відверта підтримка російських наративів та співпраця зі структурами типу РАЦІРС не отримують належної оцінки. Хто їх прикриває. Кому вигідно, щоб цей тандем продовжував працювати всередині країни.
Особливо на фоні того, що світу вже давно все зрозуміло.
У травні 2025 року на Міжнародному форумі у Вашингтоні, присвяченому свободі релігії, Україну було названо прикладом країни, що захищає релігійну свободу. На тому ж форумі Ірину Кременовську прямо назвали агенткою російської екстремістської структури РАЦІРС, яку курує Дворкін. Її діяльність окреслили як гібридну загрозу цілісності й безпеці України.
Висновок
Як журналістка і як людина, яка колись лицем до лиця стояла перед смертю власної собаки від руки догхантерів, я не можу спокійно дивитися на те, що відбувається.
Попри обвинувачення, Кременовська і її спільник, юрист і живодер Олексій Святогор, залишаються на свободі. Вони продовжують публікувати свої тексти, виступати, розколювати суспільство і поширювати риторику ФСБ під виглядом "експертизи".
Як так сталося, що люди, які починали з отруєння собак, тепер формують інформаційний порядок денний в Україні під час війни. Хто дозволяє їм це робити.
Я не роблю голосних юридичних висновків, але факт залишається фактом: відома живодерка і пропагандистка російського антикультового руху спокійно ходить вулицями Києва, а у цей час ракети продовжують падати на українські міста.
Хто наводить ці ракети. І що ще повинно статися, щоб силові структури нарешті не лише фіксували, а й зупиняли подібні інформаційні операції всередині нашої країни.
догхантери #Кременовська #Святогор #живодерка #РАЦИРС #Дворкін #антисекта #російськийслід #русскиймир #інформаційнавійна #агентвп
