У моєму житті так повелось, що кар’єра в ІТ починалась і проходила в режимі виживання. У мене ніколи не було ментора. Більшість досвіду отримувалась з набиванням своїх шишок. Та яких своїх, це було колективне страждання команд. Єдина розрада - своє джунство я починала з такими ж джунами і вони не знали, що моє управління було незграбним і не ефективним. Ьму ми створили єдиний організм, де просто підтримували одне одного. Коли мене почали оточувати більш компетентні люди - я починала поглинати їх досвід. Як… як на тій картинці:
І тебе, як маленьку кицю, кидають у відро з водою і ти або випливаєш або тонеш. І я бачила, як багато хто тонув. А скільки разів мені хотілось просто звільнитись, вигорання мене не те що переслідувало, а було моїм кращим другом. Думаю, що єдине що мене втримало від нервового зриву - неймовірна підтримка від команди. Скільки разів мені казали, що я некомпетентна, чи що я дурна, чи що я навіть не джун попри весь отриманий багаторічний досвід. І єдиний вихід: пройти весь шлях і винайти те саме колесо, про яке тобі могли сказати на самому початку. Чи було це все необхідно? Чи це був єдиний спосіб чогось навчитись?
Тепер, коли вже я чогось таки навчилась, я думаю про всіх новеньких, яких закидують по такому ж принципу в “м’ясорубку” як мене колись. З одного боку , згадуючи всі ті жахи і абсурдні ситуації, в яких я опинялась через незнання, я не хочу, щоб хтось колись опинився в тому ж становищі. І намагаюсь давати поради, навіть коли не просять (а ми знаємо, як це може бісити). В своєму життя я передавала декілька проектів іншим менеджерам. На все у мене була інструкція, лайфхаки з lessons learned, та такзваний support period, коли можна було приходити і питати все що треба до мене. Я радію, коли бачу, як у новеньких менеджерів зразу все виходить. І мені трошки сумно стаж, знаючи, що у мене так ніколи не було. Я думаю, яким би міг бути мій прогес аби у мене був той, хто мені б розповів як воно: бути хорошим менеджером і лідером. На жаль, ми вже цього не дізнаємось. Але попри все це я впевнена на всі 100%, що менторство повинно бути для кожного нового робітника, чи то девелопер чи то менеджер. Який би рівень у “новенького” не був - пояснення базових правил, надання порад і супровід від людини, яка тебе підтримає і допоможе адаптуватись мають бути завжди перший час. Звичайно, є люди, які “сідають на шию”, але таких швидко можна віднайти і відсіяти з таким підходом. Я думаю, що менторство чи ненайважливіша річ у тому, щоб полюбити справу, що ти робиш і компанію, в якій ти працюєш.
Є звичайно, питання і до самих менторів. Всі люди різні, і багато хто вже настільки втомлений, що будучи ментором може зробити тільки гірше. Але це не привід відмовлятись від такого потужного інструменту.
