Вірність Родові серед давніх віків

Довіра є фундаментом для існування сучасного світу, та людських відносин з яких він збудований. І вищою її формою, оспіваною в кожній з культур, цивілізований світ вважав те що сьогодні іменується Вірністю.

«Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя». Одкровення ап. Іоана Богослова (Апокаліпсис) 2:10

В давні віки, коли крилатий вираз “Homo homini lupus” (“людина людині вовк”) ще не став ні крилатим, ні виразом на вірності будувалося все виживання людства. Тоді, до появи королів та підданих, сюзеренів та васалів, лицарів та принцес могла існувати лише одна вірність – своїй крові. Тільки з колективною внутрішньою містичною єдинокровністю, яка походила з біологічної тяглості можна було вистояти перед викликами реального світу.

І хто як не Рід міг бути інституційним втіленням вірності. Стрижень навколо якого оберталося і побутове, і духовне життя. На побутовому рівні це спільність родового господарства, протиставлення свого роду відносно чужого, розподіл прав і обов’язків. Навіть в цій буденності знаходилося місце для висловлення вірності кревним тобі людям, зокрема в обітницях, клятвах. Давні родові обітниці, як і середньовічні лицарські присяги зобов’язували своїх носіїв самопожертві в ім’я нащадків та своїх ближніх. На сторожі їх дотримання одвічно стояв сам Бог, який карав за їх порушення.

Вірність до людини передбачала вірність до її пам’яті, тоді ж як вірність власному роду означала вірність родовій пам’яті та законам роду (ритуалам, заборонам), які в ній були збережені. Таку форму вірності крові найкраще передає німецьке поняття "Treue". Вона може пов’язувати покоління живих з поколіннями мертвих, мати вплив на посмертне життя та на твоїх нащадків. Так вибудовувалася “культура буття”.

Цінності роду ведуть німу розмову з сьогоднішніми нами між рядками фольклору. В стародавніх епосах та сагах відданість традиціям предків представляється чеснотою яка, за словами Д. Донцова творить «ушляхетнення нешляхетної людини». І навпаки, персонажі родових елегій які відкинули усталені норми та втратили відчуття кровної спорідненості проклинаються, стають викоріненими, або запроданими. Так, співці дум користувалися історією відірваної від роду одиниці, щоб сим піднести силу роду.

З плином часу сенс закладений в родовій вірності переходить до солдатського середовища. Виникає некровне рідство (побратимство) в якому основна увага звертається до духовної спорідненості. Для української землі вона втілювалася в явище вірності козацькій спільноті. Козацький рід переходить з площини спорідненості “по крові” до побратимства через становлення «братами (сестрами) за Богом»:

«Се наш січовий звичай. Як не одрізняй себе од миру, а все чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого».

Вірність козацькому роду була настільки міцно вкорінена що кожен козак міг віддати власне життя за волю родичів і побратимів, які потрапили в біду. Підтримувати сакральність цього явища козакам допомагали християнські обряди: обмін натільними хрестами, цілування ікон, покладання рук на Євангеліє й тому подібне. В цьому значенні вірність козацькому роду ототожнюється з підсвідомим відчуттям єдності з нацією. Творячи таким чином націоналізм задовго до сліпого почуття охлосу революції, яке помилково позначають його джерелом.

Втім, апофеоз вірності роду в його козацько-лицарському розумінні споглядається лише з переходом до наступних часів. Часів становлення козацького стану як керманича української нації. Тоді через вірність козацькому роду приходить усвідомлення приналежності до не просто військового товариства, а цілої нації та навіть держави. Захист роду й таборового вогнища перетікає в почуття патріотизму, адже приходить усвідомлення ваги та значення землі на якій жили твої пращури.

В сучасному світі вірність, а тим паче вірність родові, розуміється в обмеженому сенсі, який не відповідає давнім канонам. Проте це не заважає їй відродитися на ниві бунтівного серця у своїй “архаїчній”. Не як норма поведінки, а як цінність.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи.
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: A_Rtuur