Ця діва любить її точно
Я бачила це все наочно
Вона листи їй ті писала
А потім їх в руках тримала
-Не передумала чи ти?
-Та як без її доброти?
Без усмішки, промовила вона
Сльозу пустила край вікна
-Не гоже мені так любити,
Та, що ж мені на білім світі ще зробити?
Готова я на все,
Лише ще раз погляну в її очі
І буду вже готова точно
Щоб кинути уже це все
І світ за очі від усіх піти
Не бачити вже її красоти
Розділ 2 Темрява поволі відступає. Скрізь тяжкі повіки, проникає тьмяне світло. Її свідомість робить спроби виринути з глибокого сну, але замість відчуття легкості її надолужує пекучий біль, що накриває хвилею все тіло.
Я справді поетеса з Маріуполем в серці, але до 16 років я жила у селі Миколаївка, поблизу Волновахи.
Прокинувшись зранку я не повірив своїм очам. Не може бути, щоб світ так сильно перемінився за ніч. Лише вчора я відчував тяглість і смуток, спостерігаючи вигорання оточуючого середовища - осінь. А вже зараз ця меланхолійна жовтизна змінилася білосніжним спокоєм
Розділ 2 Темрява поволі відступає. Скрізь тяжкі повіки, проникає тьмяне світло. Її свідомість робить спроби виринути з глибокого сну, але замість відчуття легкості її надолужує пекучий біль, що накриває хвилею все тіло.
Я справді поетеса з Маріуполем в серці, але до 16 років я жила у селі Миколаївка, поблизу Волновахи.
Прокинувшись зранку я не повірив своїм очам. Не може бути, щоб світ так сильно перемінився за ніч. Лише вчора я відчував тяглість і смуток, спостерігаючи вигорання оточуючого середовища - осінь. А вже зараз ця меланхолійна жовтизна змінилася білосніжним спокоєм
