🔍 Моторика як діагностичний маркер аутизму: нові дослідження і перспективи

Тонкі відмінності в тому, як люди хапають повсякденні предмети, можуть слугувати індикаторами аутизму — такі висновки зроблені в новому дослідженні, опублікованому в журналі Autism Research. Вчені виявили, що, аналізуючи дрібні моторні рухи молодих дорослих під час простої дії захоплення предмета, можна з точністю понад 84% розрізняти аутичних і нейротипових людей за допомогою методів машинного навчання.
Аутизм, як відомо, є нейророзвитковим станом, який характеризується порушеннями соціальної взаємодії, комунікації та наявністю повторюваної поведінки. Проте моторні особливості, що проявляються ще в дитинстві, часто залишаються поза увагою. Вони можуть включати знижену координацію, незграбність або нестабільні рухові патерни. Сьогодні такі особливості розглядаються як потенційні ключі до розуміння відмінностей у сенсорно-моторній обробці в аутичному мозку.
У новому дослідженні автори зосередилися на простому завданні: учасники (31 аутична і 28 нейротипових осіб) мали хапати прямокутні предмети різної довжини великим і вказівним пальцями. Рухи фіксували за допомогою двох пасивних маркерів (по одному на кожному пальці), що робить методику простою, доступною та максимально наближеною до реального життя.
Із зібраних даних було виділено понад десяток кінематичних параметрів: від максимальної відстані між пальцями до траєкторії руху в просторі. На основі цих характеристик було навчено п’ять моделей машинного навчання, які продемонстрували точність класифікації понад 84%, а в деяких випадках — до 89%. Навіть за умови використання скороченого набору з восьми некорельованих параметрів, точність залишалася високою — понад 82%.
Цікаво, що моделі працювали гірше, якщо використовувалися лише стандартні, часто взаємопов’язані між собою рухові параметри. Це підкреслює важливість врахування різних вимірів моторної поведінки при аналізі даних.
Дослідження також підтвердило вже відомі відмінності на груповому рівні: аутичні учасники виконували рухи повільніше, з дещо іншою динамікою відкриття й закриття пальців. Але саме алгоритми, а не середні значення, виявилися більш надійними в розрізненні між людьми.
Суттєва перевага такого підходу — його простота й природність. Без складного обладнання, штучних завдань або тривалих інтерв’ю — лише природна дія та базове технічне забезпечення. Це відкриває перспективи для створення недорогих, неінвазивних скринінгових інструментів у школах або клініках, зокрема для дітей, які не підпадають під класичні діагностичні критерії, але мають труднощі з моторним контролем.

Водночас автори визнають обмеження: дослідження проводилось на дорослих з нормальним рівнем інтелекту. Наступні етапи мають охопити дитячу популяцію, дослідити кореляції з іншими аспектами розвитку, а також з’ясувати, чи характерні виявлені візуально-моторні патерни виключно для аутизму, чи можуть бути спільними для інших нейророзвиткових станів.
Загалом це дослідження — вагомий крок як на мене!