Автор: Сімон Веземан для CNAS
Оригінальний допис був опублікований 14 грудня 2023 року
Потреба Кремля замінити зброю, знищену в Україні, у поєднанні з санкціями та експортним контролем, запровадженими Заходом після російського вторгнення, ускладнить і зробить дорожчим для росії підтримку експорту зброї - важливого джерела державних доходів, необхідного для продовження війни в Україні, та основи впливу на ключових зовнішніх партнерів.
Вразливість
З 1992 року росія є другим за величиною експортером основних видів озброєнь у світі - після Сполучених Штатів - перейнявши цю позицію від Радянського Союзу. Донедавна Москва зберігала значну перевагу над іншими експортерами озброєнь і отримувала великі замовлення від багатьох держав, у тому числі великі замовлення на сучасні і дорогі види озброєнь. Однак вторгнення росії в Україну ускладнить для неї збереження своєї провідної ролі як експортера озброєнь. Потреба Кремля замінити власну зброю, знищену в Україні, в поєднанні з санкціями та експортним контролем, запровадженими Заходом після російського вторгнення, ускладнить і зробить дорожчим для росії виробництво багатьох систем, які вона експортує. Зниження здатності Москви підтримувати експорт озброєнь, у свою чергу, зменшить надходження до російського бюджету, необхідні для підтримки війни в Україні. Зменшення обсягів продажу озброєнь також може зменшити російський вплив у деяких країнах, де Кремль використовував ці поставки для прив'язки іноземного капіталу до Москви - динаміка, яку Кремль використовував для заохочення до дотримання своїх політичних уподобань.
Експорт озброєнь був важливим джерелом доходу для Росії: експорт озброєнь сягав близько 15 мільярдів доларів щорічно в період з 2011 по 2022 рік. У 2022 році він становив понад 2,5 відсотка від загального обсягу російського експорту - набагато більшу частку, ніж у інших великих експортерів озброєнь. За винятком експорту нафти і газу, експорт озброєнь загалом випереджав інші експортні галузі протягом багатьох років.
(У 2021 році російський експорт озброєнь становив 14,6 мільярда доларів США, тоді як загальний російський експорт товарів і послуг становив 549 мільярдів доларів США. На більшість інших найбільших експортерів припадало значно менше половини цієї частки від загального обсягу експорту. Експорт у 14,6 мільярда доларів США можна порівняти із загальними військовими витратами росії у 2021 році в розмірі 66 мільярдів доларів, з яких менше половини припадає на закупівлі).
Експорт озброєнь також вже давно становить значну частину загального обсягу виробництва озброєнь в росії і має вирішальне значення для здатності Кремля підтримувати економічно життєздатний конвеєр розробки і виробництва багатьох видів озброєнь. Без такого потужного експорту озброєнь витрати росії на власні закупівлі були б значно вищими.
Однак вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року загострило кілька давніх проблем у розвитку її озброєнь. Наприкінці 1980-х років загальний технологічний розвиток Радянського Союзу, який є основою для більшості військових технологій, почав відставати від західного розвитку. (Термін «західний» використовується в цій роботі для опису не тільки європейських держав (крім росії і білорусі) і США, але й інших держав, які є їхніми союзниками або партнерами (включаючи Японію, Південну Корею, Канаду і Австралію).
Після розпаду Радянського Союзу росія продовжувала стикатися зі значними і основними недоліками своєї економіки і технологічної бази. (Основним, але, безумовно, не єдиним прикладом відсутності розвиненої технологічної бази є стан розробки і виробництва мікросхем в росії. Вона майже безнадійно відстає від західних країн або Китаю. Заплановані інвестиції в місцеві потужності, якщо вони будуть повністю реалізовані, також значно відстають від запланованих у західних країнах і Китаї). Це почало завдавати шкоди російському експорту озброєнь ще до того, як Захід запровадив санкції проти росії у 2014 році. Ці санкції значно збільшили виклики для росії, зокрема, перекривши їй доступ до західних технологій, що використовуються при розробці і виробництві її озброєнь. Набагато ширші і жорсткіші західні санкції після вторгнення в Україну в лютому 2022 року суттєво збільшили проблеми, з якими стикається російська оборонна промисловість.
Хоча росія знайшла способи обійти санкції і експортний контроль, ці заходи обмежують доступ росії до західних технологій, які можуть бути використані у військових цілях. Обмеження доступу росії до технологій може мати швидкий і негативний вплив на її виробництво озброєнь, враховуючи, що росія вже давно покладається на такі технології в деяких видах озброєнь, які вона виробляє, в тому числі в передових системах озброєнь, які вона пропонує на експорт. Якщо росія не зможе отримати доступ до достатньої кількості компонентів, відрізаних західними санкціями, звідкись ще (наприклад, з Китаю) або швидко з'ясувати, як скоротити технологічний розрив із Заходом і виробляти ці компоненти самостійно, санкції, ймовірно, з часом матимуть все більш значний негативний вплив на розвиток загальної технологічної бази росії.
Технологічне відставання росії від Заходу зашкодило не лише російській технологічній базі, але й експорту озброєнь. Протягом кількох років росія, ймовірно, втратить значну частину своєї частки ринку і доходів від експорту озброєнь до США та інших країн-експортерів. Російський експорт озброєнь може впасти нижче, ніж у Франції, Китаю чи навіть Південної Кореї. (Наразі це третій, четвертий, шостий і дев'ятий найбільші експортери основних видів озброєнь). За останні кілька років російський експорт озброєнь вже скоротився, і Москва не змогла отримати великих замовлень від держав. Існує кілька показників, які розглядаються тут більш детально, які вказують на те, що ця тенденція продовжиться.
Одним з індикаторів стійкої тенденції росії до зниження є річні обсяги експорту основних видів озброєнь, які за останні три роки були значно нижчими, ніж у попередні роки. Оголошені росією фінансові показники експорту та іноземних замовлень також продемонстрували помітне зниження у 2022 році: вартість експорту, як стверджується, становила трохи більше 10 мільярдів доларів, тоді як у будь-який з 10 попередніх років вона становила близько 15 мільярдів доларів. (Рособоронекспорт, російське агентство з експорту озброєнь, повідомило про експорт у розмірі 5,4 млрд доларів США станом на середину серпня 2022 року і очікувало, що він зросте до 10,8 млрд доларів США. Слід зазначити, що офіційні розрахунки вартості російського експорту озброєнь є непрозорими).
Другим показником погіршення позицій росії як експортера озброєнь є скорочення відомих замовлень на основні види озброєнь. Російські портфелі замовлень тонші, ніж у минулому, і до кінця 2022 року кілька держав отримали експортні замовлення в усіх або деяких категоріях, які були значно більшими, ніж у росії. Замовлення на російські бойові літаки, один з основних видів російського озброєння, що експортувався протягом останніх 30 років і часто оголошувався росією як історія успіху, набагато нижчі, ніж у кількох конкурентів: США випередили Росію більш ніж у 10 разів, а Франція, Італія, Китай і Південна Корея також випередили росію. Щодо військових кораблів, танків, гелікоптерів і транспортних літаків картина для Москви є такою ж похмурою. І, на відміну від кількох років тому, росія більше не розглядається як серйозний кандидат кількома державами, які планують імпортувати велику кількість сучасних основних видів озброєнь. Навіть поглиблення військових відносин росії з Іраном навряд чи компенсує російські проблеми - економіка і військовий бюджет Ірану недостатньо великі, щоб замінити втрачені ринки, такі як Індонезія і Єгипет, не кажучи вже про втрачені замовлення з Індії. (Здається, Іран замовив у росії 24 бойові літаки Су-35С - літаки, які спочатку замовив, а потім скасував [замовлення] Єгипет. Втім, це вже переважує відмову Індії від запропонованого МіГ-29 в рамках (відносно невеликого для Індії) замовлення на 26 бойових літаків для своїх ВМС на користь французького або американського дизайну).
Третій показник, який свідчить про те, що російські продажі озброєнь продовжуватимуть скорочуватися, - це успіхи деяких з основних клієнтів росії в заміні імпорту місцевим обладнанням. Протягом останніх трьох десятиліть Китай був другим за величиною імпортером російських основних видів озброєнь, але власна військова модернізація Пекіна обмежила корисність росії як партнера в галузі озброєнь. Це також стосується Індії, головного клієнта росії за останні 30 років. Індія все більше розбудовує власну базу знань і спроможність розробляти власну зброю, часто у партнерстві із західними конкурентами росії, що обмежуватиме закупівлі у Москви в майбутньому.
Четвертим фактором, що вказує на стійке зниження обсягів продажу російських озброєнь, є перспектива того, що російська зброя просто стала менш привабливою. Росія все більше відстає в інноваціях і характеристиках від того, що пропонують багато західних країн і навіть Китай. Особливо це стосується озброєнь наступного покоління, таких як бойовий літак п'ятого покоління Су-57, танк «Армата» або новітні підводні човни з повітряно-незалежною силовою установкою або новими батареями з тривалим терміном роботи. Росія пообіцяла, що ці системи будуть введені в експлуатацію кілька років тому, але жодна з них не введена в експлуатацію і не є настільки досконалою, як планувалося. (Згідно з планами на 2012-2014 роки, на сьогодні на озброєнні має бути близько 100 Су-57 і 1000 або більше «Армат» - фактичні цифри значно нижчі, і жоден з проєктів ще не є остаточною, повністю розробленою версією). Хоча деякі російські озброєння залишаються досить хорошими для багатьох держав, країни з великим ринком вимагають кращого. Індія є найяскравішим прикладом покупця, якому бракує довіри до здатності росії виробляти озброєння, здатні залишатися на передовій [розробок] протягом наступних кількох десятиліть. Наприклад, у 2018 році Індія скасувала плани щодо сотень російських Су-57 після того, як інвестувала кілька мільярдів доларів у розробку, оскільки більше не вірила, що росія може поставити систему, яка б відповідала індійським потребам. Крім того, цілком ймовірно, щоподібна недовіра до здатності росії залишатися на передовій [розробок], принаймні частково, призвела до скорочення замовлень з боку багатих країн Близького Сходу.
Нещодавні війни є прикладом зменшення привабливості російських озброєнь для клієнтів, які стикаються з «просунутими» супротивниками. Сирія є одним із прикладів, коли росія успішно випробовувала і демонструвала свої системи в бойових умовах. Однак бойове застосування багатьох російських озброєнь, в тому числі в Сирії, відбувалося проти менш розвинених супротивників і часто в ситуаціях, коли уникнення супутніх втрат не було на порядку денному для росії. Картина, що склалася в Сирії, являла собою поєднання передових і застарілих російських озброєнь. Наприклад, сучасні бойові літаки росії в Сирії, як правило, використовували «тупі» боєприпаси, які давно вийшли з моди в більшості західних країн. Війна в Україні відрізняється від більшості інших недавніх воєн: це повномасштабна, тривала війна, де обидві сторони використовують повний спектр сучасних основних видів озброєнь. І це викликає спогади про дві останні подібні війни: війну в Перській затоці 1990-1991 років і війну в Іраку 2003 року. В обох війнах західна зброя була значно успішнішою, ніж радянська, на основі якої розроблено багато сучасних російських озброєнь. Невдалі результати застосування російської зброї в Україні, навіть найсучаснішої, додали сумнівів щодо її якості. (Наприклад, ракета «Іскандер», яку росія позиціонує як найсучаснішу, показала себе не найкращим чином. Більшість свідчень про те, як це впливає на потенційних клієнтів росії, все ще є окремими, але принаймні є ознаки того, що Індія занепокоєна вразливістю своїх переважно російських запасів, в тому числі танків, які вона виробляє за російською ліцензією).
П'ятим і останнім фактором, що підкреслює зниження обсягів продажу російських озброєнь, є зменшення здатності росії дотримуватися графіків поставок за існуючими замовленнями. Війна створила нові виклики, які заважають росії дотримуватися графіку поставок. Це може бути короткостроковою проблемою через рішення Москви надати пріоритет поповненню власних запасів озброєнь на тлі погіршення стану її збройних сил в Україні, а не через виробничі проблеми, пов'язані із західними санкціями та експортним контролем. Однак короткостроковий вплив призвів до загострення відносин росії з її клієнтами; у довгостроковій перспективі технологічні санкції можуть обмежити здатність посії виконувати існуючі або нові замовлення, оскільки їй доведеться шукати альтернативні джерела для дрібних компонентів, таких як мікросхеми. (Індія повідомила, що деякі очікувані поставки не відбулися, що, ймовірно, вплинуло на наявне обладнання, яке перебуває на індійській службі, і на виробництво російської зброї за ліцензією в Індії. Інші держави, ймовірно, стикаються з такою ж проблемою, але, на відміну від Індії, вони, як правило, не дуже відкриті в питаннях, пов'язаних з торгівлею зброєю).
Зусилля росії щодо пом'якшення або компенсації вразливості
Навряд чи росія може зробити багато для того, щоб зупинити падіння експорту озброєнь. До 2022 року росія намагалася відповісти на цей виклик, пропонуючи більше передачі технологій. Наприклад, деякий час росія спільно з Індією розробляла свій бойовий літак п'ятого покоління (Су-57), розраховуючи, що Нью-Делі придбає до 144 таких літаків. Однак у лютому 2023 року Індія зрештою розірвала угоду. Цей приклад підкреслює ширшу закономірність: нещодавні пропозиції росії щодо передачі її технологій були здебільшого невдалими. Офіційні особи в Індії, її найбільшому клієнті, відкрито ставлять під сумнів готовність і здатність росії надати обіцяну технологію.
Окрім збільшення обсягів передачі технологій, росія має небагато інших можливостей зробити свій продаж зброї більш привабливим. З огляду на досить малу і слабку економіку росії (її валовий національний продукт (ВНП) у 2022 році становив 1,48 трильйона доларів) і проблеми, з якими стикається її бюджет внаслідок війни в Україні (військові витрати росії у 2022 році становили 4,1% від російського ВНП - зростання у порівнянні із 3,7% у 2021 році), цей показник може бути заниженим. Однак цифра 2022 року, швидше за все, є заниженою. Існують різні думки щодо того, наскільки сильно російська економіка постраждала від війни та санкцій, але очевидно, що їхній вплив є значним), Москва має мало можливостей запропонувати стимули, такі як пільгові кредити для експорту озброєнь. Такі кредити допомогли іншим експортерам, переважно європейським державам і Південній Кореї, отримати великі замовлення, часто в умовах конкуренції з росією.
Сумнівно, що росія може зробити багато для того, щоб зупинити падіння свого експорту озброєнь. Росія може наповнити ринки країн, що розвиваються, зброєю, яку вона може виробляти зараз або з наявних надлишкових запасів, як вона це зробила, наприклад, в Малі. Хоча такий експорт потрапляє в заголовки газет і може завдати серйозної шкоди на місцевому рівні, він часто має маргінальне економічне або стратегічне значення. (За останні кілька років росія поставила Малі, по суті, нові військово-повітряні сили і частково нову армію. Проте загальний обсяг поставок склав лише кілька літаків і кілька десятків наземних систем, причому всі вони були вживаними). Щоб отримати будь-яку середньо- або довгострокову конкурентну перевагу на великих ринках, росія повинна запропонувати сучасні озброєння нового покоління і весь пакет інтегрованої підтримки; озброєння; і структуру командування, управління, зв'язку, комп'ютерів, розвідки, спостереження і рекогносцировки (Command, Control, Communications, Computers, Intelligence, Surveillance and Reconnaissance - C4ISTAR) з гарантією того, що вона зможе підтримувати техніку запасними частинами і майже постійною модернізацією протягом десятиліть. Однак у неї немає грошей і технологічної бази, щоб робити це для всіх видів озброєнь. І, на відміну від більшості інших виробників, росія має обмежені можливості постачати компоненти для платформ, розроблених в інших країнах (як зараз вона все ще постачає двигуни для деяких китайських літаків), або нішеві системи, які можуть бути інтегровані з платформами або системами західного походження.
Можливості для США і їхніх союзників скористатися вразливістю
Сполучені Штати, їхні союзники та інші партнери повинні розвивати поточні зусилля, спрямовані на використання наслідків російського вторгнення для отримання більшої частки ринку озброєнь. Звісно, це має економічні вигоди. Збільшення продажів озброєнь приносить фінансові вигоди і вигоди у сфері зайнятості, і - хоча це менш важливо для Сполучених Штатів, ніж для інших малих і середніх експортерів - більші обсяги виробництва знижують ціни за одиницю продукції для національних закупівель. Можливо, ще важливішим є те, що експорт озброєнь є інструментом зовнішньої політики і політики безпеки - динаміка, яка зараз є більш помітною, ніж за останні три десятиліття. Експорт озброєнь допомагає зміцнювати, розширювати і будувати дружні відносини або офіційні альянси з державами. Історично це було вірно для росії: Москва використовувала великі обсяги продажів до країн, що мають геостратегічне значення, таких як Індія, Єгипет, Алжир, В'єтнам, Сербія та Індонезія, для зміцнення відносин з цими державами. Вплив росії на багато з цих країн вже зменшується, оскільки Москва втратила контракти, в тому числі із західними державами. (Найбільш помітними серед втрачених замовлень є 24 Су-35 для Єгипту і 11 для Індонезії, які були анульовані покупцями. Важливу роль у цьому відіграв тиск США, і в обох випадках європейські держави отримали замовлення на заміну, а також ведуться переговори про нові замовлення з боку Європи і США). Дійсно, ці країни мають можливість звернутися до західних держав для задоволення своїх потреб в озброєнні, що створює можливість, якою можуть скористатися Сполучені Штати і Захід.
Протягом кількох років Сполучені Штати та їхні союзники використовували комбінацію батога і пряника, змушуючи держави триматися подалі від російських (і китайських) озброєнь, пропонуючи при цьому новітні озброєння, кредити, передачу технологій, партнерство і різні інші вигоди. Єгипет, Індонезія та Філіппіни скасували замовлення з росії. Росія майже зникла з латиноамериканських ринків. Вона більше не розглядається як кандидат для більшості великих індійських програм закупівель. Росія не змогла прорватися на великі ринки Близького Сходу і більше не є головним кандидатом на ринки середнього обсягу, такі як Малайзія, Індонезія чи Таїланд. Політика батога і пряника має високі шанси на успіх в Індії, а також, ймовірно, у В'єтнамі та Алжирі, де конкуренція з росією є найсильнішою, а винагорода - найбільшою. Це довга гра - усі три країни мають великі запаси російських озброєнь і хороший досвід торгівлі зброєю з росією. Потрібен час, щоб відучити їх від російської зброї. Однак Індія прагне передових технологій і гарантій проти Китаю і Пакистану; росія не може надати останнє, а Індія, схоже, більше не вірить, що росія може запропонувати передові технології. В'єтнам, звичайно, хотів би більшої підтримки [по відношенню до потенційних дій] Китаю, яку росія не в змозі надати.
Звичайно, можливість послабити позиції росії як експортера озброєнь не повинна використовуватися сліпо і має бути збалансована іншими міркуваннями: росія (і Китай), як правило, слабко дотримуються норм щодо експорту озброєнь і надають зброю з невеликою кількістю умов, тоді як західні держави зазвичай роблять навпаки. Намагаючись використати перевагу, яку вони зараз мають над росією в деяких країнах, західні держави не повинні пом'якшувати свої норми, а дотримуватися задекларованої ними політики відповідальної передачі озброєнь. (Для Сполучених Штатів ця політика була переглянута в лютому 2023 року. Для європейських держав вона в основному викладена в Спільній позиції ЄС щодо експорту озброєнь від 2008 року).
