“Ще трохи”, “Ну ще до 19:00”, “О, вже 18:00, то до 19:00 недалеко”. Фрази, які сигналізують про втому, яка захоплює життя. Вона не дає тобі зупинитися і ти буквально ходиш розбитий. Ходиш і думаєш про те, щоб завтрашній день не настав.
Насправді — це вірний шлях до емоційного та фізичного виснаження, своєрідний "відкат" назад, коли адекватність певною мірою відчалює. Я відчувала, як втома не просто виснажує, а й спотворює сприйняття світу довкола. Прикидається твоїм другом. Ти постійно маєш бути зайнятим і це не лише про твої дії, а й думки. Для мене втома — це не те, що я відчуваю одразу. Лише коли “я вже все”, лише тоді починаю усвідомлювати, що необхідно відпочити. Але так не можна робити.
Єдиний, хто тебе розуміє — це ти сам. Ти — людина, яка може припинити це і вивезти з цього стану. В моменти втоми, важливо її якось відзначати й для мене це були: відсутність мотивації, роздратування, безсилля, апатія, проблеми зі сном (безсоння або надмірна сонливість), труднощі з концентрацією та прийняттям рішень, погіршення пам’яті, бажання ізолюватися від будь-яких контактів з людьми.
Важливо розуміти, що відпочинок — це необхідність і його нічим неможливо замінити. Це може бути: час на повноцінний сон, перерви протягом дня, діяльність, яка приносить задоволення. Ці кроки є важливими не в момент повного краху, а як повсякденна рутина. І однозначно, це те, чим в жодному разі не можна нехтувати. І ні, ти не пропустиш нічого важливого.
Найкраще, що можна зробити для себе під час втоми — слухати себе і не бичувати за те, що у всьому має бути баланс. Відчувати втому нормально, і не варто себе за це картати, навпаки — бути другом й попіклуватися про себе.
