Вітаю, друзі. Сьогодні хотілось би поговорити про гру, яка вже вийшла певний час назад але лише зараз дісталась Стіму, зламавши по дорозі кілька ігрових журналістів. Обирайте зручний для себе формат і приємного читання/перегляду!
Також хочу згадати що цього разу мені допомагав Nazarchik, тому вкрай рекомендую познайомитись з його баченням Sifu на його каналі!
Довгий шлях до Стіму
Я слідкував за новинами стосовно Sifu ще до релізу, однак тоді пограти в неї не вдалося, основною причиною, звісно ж, був початок повномасштабної війни, яку розпочала росія, та й вихід гри в ларьку Свіні й Гальонкіна якось не викликав особливого бажання йти в ЕГС, а тому я побігав в «народній» версії 10-20 хвилин і став чекати нормального релізу на ПК в Стімі. Втім я не міг не помітити, як більшість ігрожурів кричали про високу складність гри і про те, що вони не змогли навіть пройти другий рівень. Не те, щоб я вірив заявам подібних людей, ігрові навички яких викликають серйозні сумніви, проте все ж Sifu стала асоціюватися в мене з високою складністю.
Як би там не було, гра з’явилась в Стімі, я її пройшов і можу сказати, що це доволі якісний продукт, який геймплейно можливо і був розрахований на нішеву аудиторію, але спокійно зібрав аудиторію масову і став доволі успішним. Але чи дійсно гра така складна як її описують? Загалом – ні, після того, як ви навчитеся базовим механікам всю гру можна пройти використовуючи виключно ухилення та спам слабких і сильних атак, повністю забувши про чималу частку прийомів. Однак поганою вона від цього не стає, бо навіть в такому вигляді пропонує купу захоплюючих боїв як з цілим натовпом різноманітних ворогів, так і з босами, шо є сюрреалістичним розбавленням звичної атмосфери гонконгських бойовиків, якою просякнута вся гра.
Бета тест в EGS
А от з технічною складовою не все так добре, як хотілось би. Я не знаю, як так вийшло що хоча гра провела рік в ЕГС, але й досі при старті трапляються рандомні вильоти, пов’язані з Unreal Engine, а в парі сцен помітно просідає ФПС, що, враховуючи графічну складову і вимоги гри, просто смішно.
В стилі Юбісофт
Сюжет в грі максимально клішований для подібного жанру: учень одного з майстрів кунг фу, зраджує свого вчителя (aka сіфу) та з іншими такими ж зрадниками нападає на його оселю, вбиваючи майстра. За всім цим спостерігає син сіфу (ну, або донька, тут можна обирати стать персонажа), однак зрадники швидко знаходять малого та вбивають і його заодно. І на цьому було все, якби в хлопця не було містичного амулету, котрий повертає його до життя і дає шанс помститись, а тому через певний час і після серйозних тренувань головний герой у віці 20 років починає свій шлях помсти, на якому йому треба здолати п’ятьох зрадників, винних в смерті його батька.
Кожен з них досяг певного успіху в житті, а тому хтось займається розповсюдженням наркотиків в міських нетрях, хтось проводить підпільні бої в нічному клубі, у когось своя виставка в музеї сучасного мистецтва а комусь взагалі вдалося досягти вершини корпоративної піраміди і стати однієї з 10 найуспішніших жінок в світі. Вбивця ж сіфу, відомий на ім’я Янь, став займатися допомогою людям, згідно слухів зцілюючи, здавалося б, невиліковні душевні і фізичні рани, таким чином правильність вчинків головного героя піддається сумніву. Втім, в грі більше однієї кінцівки а найочевидніший спосіб досягнення цілі не є єдиним.
Розкриття ж історія ворогів теж подається цікаво, оскільки треба знаходити інформацію про них на рівнях, втім для відкриття деяких дверей на початкових рівнях потрібні ключі, які можна отримати лише на наступних, а тому це ще один елемент, що спонукає до перепроходження.
Натхнення - це цикл. Від моделі до художника. Вливається в роботу, а потім представляється глядачеві.
Too old to die young
Розробники знайшли елегантне і, в той же час, дуже ефективне рішення по демонстрації всього потенціалу бойової системи на початку гри – зробили навчальний рівень де треба керувати Янгом – головним антагоністом, і дали можливість користуватися всіма доступними в грі прийомами. Втім, коли розпочинається основна гра перше, з чим ви познайомитесь, це унікальна для бітемапів механіка старіння. Оскільки в героя є талісман, який воскрешає його після кожної смерті, то в грі немає звичних чекпоїнтів і рестартів, натомість вік героя зростає і чим частіше він помиратиме, тим більше років додаватиметься з кожним наступним разом.
Така механіка може не мати суттєвого впливу на геймплей в межах одного рівня, однак вона критично важлива коли річ йде про всю тривалість гри, адже максимальний вік героя, до якого діятиме талісман – це 70 років, після цього наступна смерть стане останньою і доведеться починати рівень спочатку. Відповідно, якщо ви прийшли до фінального боса в такому віці, то в вас буде лише одна спроба. Подібне змушує перепроходити попередні рівні з мінімальним збільшенням віку перед тим, як рухатись до наступних. Це прямо суперечить звичним ігровим проходженням і частково скочується в грінд, але все ще працює як спосіб самовдосконалення гравця.
God Hand на мінімалках
Коли справа доходить до бою то маємо тривимірний бітемап в якому головному герою доведеться битися як з цілими групами різних ворогів, так і з могутніми босами. Масові бої тут наближені до реальності, а тому вороги як правило не чекають поки ви закінчите з їх товаришем і нападають групами, внаслідок чого після одного пропущеного удару від супротивника може одразу ж послідувати ще кілька від його друзів. Хоча деякі послаблення все ж є, а тому ніхто вам не перешкоджає проводити добивання там гемселити лежачих на землі ворогів.
Прямо як в Sekiro
Крім шкали здоров’я у всіх ворогів та самого героя є ще й шкала структури, місцевий аналог концентрації із Sekiro, що витрачається на блокування атак і якщо дана шкала повністю заповниться, то головний герой на певний час втратить рівновагу а ворогів же можна буде добити одним ударом. Для того, щоб бої були ще цікавішими в грі присутньо чимало різної зброї, починаючи від звичайних палиць і бейсбольних біт і закінчуючи холодною зброєю. Крім того певні предмети на рівнях можна використовувавти в якості одноразової зброї, зокрема пляшки та цеглу, а після прокачки однієї з навичок кількість інтерактивних об’єктів стане ще більшою, оскільки з’явиться можливість штовхати в ворогів різні предмети, що валяються під ногами.
C-C-Combo Breaker
Nazarchik:
Трошки повернемося назад, до структури. Зазвичай її робили в іграх такою, аби постійно була напруга в гравця. А так Сіфу зробила найдивнішу річ, яку я коли-небудь бачив - вона стала між дизайном Квейку та іграми із відновлювальним ХП або щитом. Квейк має таку особливість - якщо ти не атакуєш ворога в тебе забирають здоров’я та щит, що змушує гравця діяти. В іграх із відновлювальним ХП якщо ти почав атаку - ти маєш її закінчити, ти маєш розуміти свій бій, бо інакше твої старання підуть марно. А так Сіфу займає трохи дивну та все ж таки цікаву позицію, адже структура в Сіфу не відповідає за захист у ворога, вона дає вам можливість убити його добиванням.
Але попри це гра все ж таки має броню. Схований в грі параметр, який залежить від сили, частоти, та чіткості ваших атак. І якраз ця механіка позволяє вам оглушати ворогів. І існування нібито подвійної броні, справді додає азарту та прикольності, особливо з Янгом, єдиним босом у якого відновлюється структура.
Що ж стосується самої бойової системи, то в грі є прості комбінації а також на одну кнопку причеплено чотири різні дії для захисту - блок, парирування а також два види ухилення від високих або середніх атак та від низьких окремо. І це вже не говорячи про те, що ще одна кнопка крім бігу дозволяє робити швидкі відскоки в будь-яку сторону, таким чином ухиляючись з лінії атаки супротивника. Загалом, для проходження гри достатньо просто хоч приблизно розуміти як атакують вороги і використовувати ухилення на місці, а тому складність точно не така висока як про це говорили різні ігрожури. Хоча, якщо у вас були проблеми із проходження навчання в Cuphead то ця гра дійсно може виявитися для вас занадто складною.
Крім всього вищезгаданого у героя є окрема шкала фокусу, під час використання якої час сповільнюється а якщо достатньо енергії то можна використати один із відкритих прийомів на якомусь супротивнику для того щоб, наприклад, миттєво збити його з ніг.
Кунг фу на прокачку
В грі присутня прокачка, що реалізована двома способами. Перший – звична купівля нових прийомів, однак їх можна втратити при перепроходженні рівнів, а тому є варіант з витратою більшої кількості досвіду для перманентного відкриття. Другий же спосіб це статуетки на рівнях, де використовуються аж три валюти – за досвід прокачується шкала фокусу, потужність зброї та скидається лічильник смертей, за очки, зароблені на рівні, прокачується відновлення фокусу і структури, вік же дозволяє прокачувати міцність зброї, відновлення здоров’я та структуру. Крім того деякі прийоми доступні для покупки лише до досягнення певного віку а при старінні шкала здоров’я героя постійно зменшується, натомість же зростає його шкода.
Є ще й цікава дилема для перепроходжень, оскільки на кожному рівні є шорткати, що дозволяють дістатись до боса набагато швидше, так, наприклад, можна взагалі пропустити весь музей, за винятком двох стартових охоронців, однак в такому випадку гравець пропустить статуетки і менше прокачається.
Test your might
Після проходження ж гри все тільки починається, оскільки гравець отримає доступ до випробувань, де заробить очки і зможе купувати різні модифікатори та чіти, по типу золотої незламної зброї чи сповільнення часу за бажанням, зможе навіть кастомізувати мувсет та вік на початку рівня і робити багато інших речей, не говорячи вже про доступ до косметики у вигляді костюмів.
Також в гру добавили окремий режим з аренами, що є новими рівнями і пропонують купу цікавих випробувань, серед яких можна зустріти і прості битви де треба якомога менше старіти, і захоплення зон, і навіть відсилки до фільмів у вигляді битви з місцевими агентами Смітами під дощем та зі слоумо або ж зачистку кількох поверхів будівлі в стилі Рейду. Подібних карт з випробуваннями чимало а додатковою нагородою будуть нові костюми та очки для покупки читів і модифікаторів. Ну і не зайвим буде згадати про досить якісний фоторежим з багатими налаштуваннями а також можливість записувати повтори своїх боїв та потім їх редагувати, використовуючи в повторах, наприклад, вільну камеру.
Чи не перетнув би ти кожну лінію? Порушив би кожне правило?
Китайський мінімалізм
В грі простий, майже низькополігональний візуал, але самі локації не тільки кардинально відрізняються, але й мають чимало деталей, в той час як зміна ракурсів камер чи кольорової палітри сильно міняє дух поєдинків.
Звуковий супровід в повному порядку і звуки влучання по ворогам або їх крики перед атакою чудово передані.
Sifu - це дуже якісний бітемап з цікавою core механікою у вигляді старіння, на якій побудована вся гра і яка вчить тому, що кунг фу це шлях постійних спроб та помилок. Має достатньо контенту для перепроходжень, випробувань і просто приємного проведення часу, а тому раджу всім поціновувачам жанру.
