Хто з початку повномасштабної зустрічає Новий рік абияк, підніміть руки?
От і я з вами! Хоча мені гріх скаржитися: я не сиджу у сховищі під звуки тривоги, але моя сім’я у Львові сидить. Тому настрою святкувати за останні роки мені не додалося.
Ще й до купи: одного року чоловік ногу пошкодив, а наступного — захворів. Ну, ви зрозуміли, вайб оминав нас стороною досить довго😁
За тиждень до Нового року мені вибило рекламу: святкування з вечерею, концертом та окремою програмою для дітей. І тут я зрозуміла — я хочу справжнього свята! З танцями, з піснями, хочу вдягнути вечірню сукню та пити шампанське під бій курантів! А хто я така, щоб собі відмовляти 😌?
За день «до» я бігала як віник магазинами, збираючи образ, а вже наступного вечора цокотіла підборами на танцполі.
Це був дивовижний Новий рік! Я відчула таку забуту легкість святкування та радості, ніби всього того й не було за останні роки. Не знаю, чи працює приказка «як Новий рік зустрінеш — так його і проведеш», але дуже б хотілося. Одне я знаю точно: миті безтурботної радості дуже короткі, їх потрібно хапати за хвіст і нестися з ними, доки не відпустить💫
