Російська імперія як форма утворення з'явилася лише у XVII столітті. З того часу Росія розпочала свою експансію в Середній Азії, поневолюючи народи в цьому регіоні. Початок цього процесу можна відслідкувати до переселення на віддалені частини Алтаю та Сибіру, а пізніше запровадження кріпосного права, яке було аналогією рабства.
Однак найбільш помітне пригнічення мов та культур спостерігалося за часів СРСР. У 1940 році, за наказом Радянського Союзу, була проведена політика "боротьби" з неписемністю. Наприклад, у 40-х роках казахська мова була переведена на кириличне письмо, так само як і киргизька, таджицька, узбецька та туркменська мови. Аналогічна ситуація стосувалася і країн Балтії та Білорусі, де перехід з латиниці на кирилицю відбувся, а пізніше була нав'язана російська мова, яка витісняла місцеві мови шляхом масового переселення росіян, що мав на меті розмиття культурних кордонів.
У 1940 році Радянський Союз окупував Естонію, де він викрав президента та всю його сім'ю. Члени сім'ї були піддані жорстокому обробленню, дітей замучили голодом, інших розстріляли, а сам президент помер у в'язниці під наглядом совєтів. Проти литовської та естонської інтеліґенції також були здійснені масові репресії. Ці приклади підтверджують, що протягом своєї історії Росія здійснювала притиснення поневолених народів, знищуючи їхню ідентичність та культурні цінності. Від 1950-х до 1970-х років у Середній Азії діяли заборони на використання мов та літератури в Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані та Туркменістані. Радянський Союз намагався повністю знищити уявлення про культурну спадщину Середньої Азії, замінюючи та нав'язуючи свою "великоросійську" культуру.
Наслідком російської експансії є те, що в Казахстані 89% населення не володіє рідною мовою. Однак влада та громадяни намагаються врятувати казахську мову та поступово повертаються до своїх цінностей та культурної спадщини. Більшість країн Середньої Азії вже перейшли на використання латиниці, хоча деякі все ще використовують кирилицю та російську мову.
Прикладом рішучого ставлення до викорінення російського впливу є країни Балтії, які після отримання незалежності розпочали процес відкидання російської мови. На сьогоднішній день в цих країнах російську мову використовують в основному лише росіяни, які не є громадянами, і вони відмовляються вчити мову країн, які колись були під пануванням Радянського Союзу.
Необхідно також згадати про лінгвоцид та елітоцид, який Росія здійснювала в Україні протягом століть. Лінгвоцид відображається у систематичній спробі придушити українську мову та її використання. Під час імперського та радянського періодів в Україні були введені обмеження на використання української мови у школах, урядових установах та громадському житті. Українські письменники, поети та інтелектуали піддавалися цензурі та переслідуванням за використання української мови та вираження української ідентичності.
Елітоцид спрямовувався на придушення української інтелігенції та лідерів українського національного руху. Під час голодомору 1932-1933 років, спланованого радянською владою, мільйони українців були змушені голодувати до смерті, зокрема спрямовуючи його проти сільської інтелігенції та активістів українського національного руху.
Незважаючи на ці притиснення, український народ зберіг свою мову, культуру та традиції.
