Авторка: Варжель Надія
Ні для якого в Україні не є таємницею, що війна – це жахлива трагедія, сльози, розруха та втрати, але що стосується фемінізму, то інколи війна стає ціною яку платять жінки за те, щоб їх роль у суспільстві помітили.
Історичний контекст
У 1900-х роках, перед початком першої світової війни у США як раз активно розвивався суфражистський рух, проте жінкам не вдалося досягнути бажаного права голосувати на виборах. Коли США вступила у війну проти Німеччини та її союзників, жінки, у тому числі суфражистки, вирішили сконцентрувати свої зусилля на національних інтересах своєї країни. Жінки працювали на заводах, що виробляли боєприпаси, служили як медсестри, були операторками телефонного зв’язку, водійками швидких тощо. Роль жінок у війні була дуже важливою.
Це призвело до того, що будь-які аргументи щодо місця жінки на кухні набули сміхотворності та 26-го серпня 1920-го року жінкам надали право голосувати на виборах.
Досвід України з 2014 року
На момент першого вторгнення російських військ в Україну у нас був список із 450 заборонених для жінок професій. Закон просто перетягнули із законодавства окупаційного утворення "УРСР" до законодавства незалежної України. Серед переліку були, зокрема, і бойові професії, тому із 2014 року наші захисниці офіційно були діловодками чи кухарками, тому не вважалися учасницями бойових дій та не отримували відповідного забезпечення від держави. Це стало проблемою, яку неможливо було ігнорувати і тому у 2017 році список із заборонених для жінок професій було скасовано.
Можна сказати, що війна підсвітила важливість жінок у суспільстві.
Повномасштабне вторгнення
Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну жінки страждають від різних форм насильства з боку російських військових: фізичного, сексуального, психологічного, зазнають катувань та депортацій, а багатьом із них доводиться переживати травматичний досвід біженок чи внутрішньопереміщених осіб. Водночас, роль жінок у захисті нашої державності важко переоцінити: у наших Збройних Силах служить понад 50 тисяч жінок, а також у нас безліч волонтерок, лікарок, журналісток та працівниць критичної інфраструктури, що ймовірно за декілька років після перемоги сприятиме закріпленню образу жінки, як невід’ємної, рівноправної з чоловіком частини суспільства.
Разом із тим, у суспільстві є безліч сексистських стереотипів щодо жінок саме у контексті війни. Наприклад, недоречні заклики скидати військовим оголені фото, бо "так хлопцям буде легше" або жарти, що нібито наші біженки в інших країнах "ходять на побачення з Гансом", коли насправді біженство – це важко і переважній більшості жінок хочеться повернутися додому.
Поширеними стереотипи про чоловіка-захисника і матір-біженку на польському кордоні також могли формуватися із закордонних медіа на початку вторгнення.
Ситуація, коли чоловік на фронті, а жінка з дитиною закордоном є нормальною і поширеною, але це не єдиний можливий сценарій.
