Як зректись всього людського (концепція альбому The Downward Spiral)

Щоб не бути багатослівним, перейдемо відразу розбирати альбом. Його відкриває пісня «Mr. Self Destruct». Десь позаду чути стогін чоловіка, однак не зрозуміло, чи він сам з себе знущається або ж його катують. Хтось каже: «я голос у твоїй голові, я контролюю тебе» і називає речі, завдяки яким цей голос маніпулюватиме людиною (ненависть, секс, заперечення провини й страху, релігія та наркоманія).

А хто такий Mr. Self Destruct? Голос, що просить знищити себе через речі, яких ми прагнемо найбільше. Саме вони тримають владу над нами. А чого бажає протагоніст?

Як говориться наприкінці пісні «I Do Not Want This», він хоче знати все і бути всюди. Такі речі не довели б людину до божевілля, правда? Втім воліти незмірне знання й безсмертя — це все одно що прирівняти себе до Бога. Головний герой неспроможний прийняти людську обмеженість, як в часі, так і в знаннях, тому він сліпо вірить обіцянкам Mr. Self Destruct, який нібито виконає всі його бажання, а насправді ж веде цю людину до загибелі.

Дивно, що у пісні «Ruiner» сліпоту і наївність персонаж приписує послідовникам релігії, бо неминуча смерть цього чоловіка — наслідки самообману. Лиш протагоніст винний, що дозволив, як шепоче голос Mr. Self Destruct, «зробити це з тобою».

А закінчується пісня «Mr. Self Destruct» какофонією звуків. Цей перехід з мелодії до різних звуків символізує боротьбу протагоніста між людяністю й нігілізмом. Отже, зі вступу переходимо до початку історії — пісні «Piggy». Її сенс — показати, хто є поросям і як воно пов'язане з головним персонажем. Ясна річ, у пісні не конкретизується, хто це. Однак у «Closer» секс зображений як одна з форм контролю, відтак можна здогадатись, що йдеться про колишню кохану людину («you don't need me anymore»).

Лишившись без коханої, він втратив владу і став безсилим. Хоча чоловік потребував контролю ще задовго до неї. Здатність поросяти опиратись ранить його до глибини душі, тож він, як мантру, повторює слова «тепер мене ніщо не зупинить». Людський світ навколо нього починає руйнуватись. Він розпочинає метафізичне повстання проти Бога, тим самим встановивши відлік до своєї смерті.

Метафізичне повстання — це протест людини проти себе, тобто проти людської подоби. Протагоніст вирішує витягти Бога з небес, ніби він і є творцем Бога, та зрештою вбити його.

А щоб виправдати вбивство, чоловік приписує божеству відповідальність за страждання всього людства, від СНІДу до «звірств, скоєних від його імені». Відтак, разом з Царством Божим падає й будь-яке відчуття сенсу.

Ще трохи про світ, в якому існує той персонаж: пісня «March of The Pigs» описує стосунки цієї людини з суспільством загалом. Абсолютно жадібний, канібальський світ, де ті, хто процвітають, спостерігають за падінням інших. Для них це щось на кшталт розваги.

А в тих, хто каже правду, доля є традиційно сумною — вони стають вигнанцями. Це так остогидло персонажеві, що він прирікає всіх на страждання.

Адже цей світ здається йому не людським, радше Божим Царством свиней. Чоловік не пов‘язує себе з ним, позаяк не може змиритись з його байдужістю. Хоча він сам не вміє любити інших й довіряти людям, а отже, не є частиною людського світу.

Наступна ж пісня — «Closer» — повертає нас до складних стосунків чоловіка з його колишньою. Дівчина підкоряється кожному його наказу, протагоніст своєю чергою зловживає цим, тож його відчуття безпорадності зникають.

Він повністю контролює її та почуває себе як Бог («you get me closer to god»). І попри те, що влада над дівчиною є лише ілюзією, персонаж готовий віддати все заради контролю над іншим («you are the reason i stay alive»). Утім, чоловік втрачає себе як тільки вона відмовляється підкоритися йому. Ось чому свій гнів він спрямовує на Бога. І по суті з пісні «Ruiner» починається його усунення з трону. Він вважає Бога тим, хто заражає людей («my fucking world is wearing your disease»).

Презирство лише зростає, чоловік знаходить в собі сили повалити Бога, бо глибоко переконаний, що саме він стоїть за всіма його стражданнями, ніби він і є коренем проблеми. Коли програє гітарне соло, ми опиняємось після подій у пісні «Heresy». Бог все ж помирає, чоловік знаходиться на вершині своєї могутності, тепер він не слабка, квола істота, його вже ніщо не зупинить («nothing can stop me now»). Щоправда, посеред цих слів його щось таки зупиняє. Щось з більшою силою, і болючіше, і жорстокіше — нігілістичний, байдужий голос до себе. Оскільки чоловік весь час себе обманював, звільнившись від Бога він поневолив себе і занапастив свою душу. Оманливе відчуття перемоги зникає й натомість до нього приходить усвідомлення у пісні «The Becoming».

Ми чуємо механічний брязкіт і ледь помітні крики. Тепер в центрі уваги внутрішня боротьба персонажа, людяність якого протистоїть механічному голосу. Вочевидь ця людина до такого не була готова, тож її голос замовкає («i am the silencing machine, and i control you»). Чому? Як каже механічний голос — бо сенс існування просто зник, моральні закони теж. Відтепер цю людину ніщо не стримує. Тільки-от чоловік не має жодної причини діяти чи не діяти, жити або померти.

Здавалось би, людяність програла, однак пісня змінює темп, вмикається акустика, і десь позаду чути прикре мугикання персонажа. Чоловік намагається чинити опір, але наче в тінь відступає й затаївшись чекає, доки дроти замінять все живе під шкірою.

Час потроху спливає, він втрачає позиції, як каже протагоніст у пісні «I Do Not Want This». А щоб підлити масла у вогонь, механічний голос в інтерлюдії починає насміхатись з людини.

Мовляв, все одно він ніколи не дозволить іншим потурбуватись про себе й допомоги навіть не попросить. Потім людина жалібно промовляє: «я не хочу цього», на що механічний голос відповідає: «не кажи мені, що я відчуваю, бо ти не знаєш, що я відчуваю».

Як взагалі опиратись такій силі? Голос же з'явився тоді, як чоловік втратив сенс існування. Схоже, його треба повернути. Відтак, персонаж тягнеться зайняти трон Божий («i want to know everything, i want to be everywhere»). Протагоніст страшенно бажає отримати владу, стати вільним і нарешті зробити щось, що мало б сенс. Він стає Богом, тобто отримує контроль й починає нищити всіх і все (пісня «Big Man with a Gun»). Бо таким було його уявлення про Царство Боже — тільки влада і знущання. А втім, йому не під силу замінити Бога. Тож зазнавши краху, механічний голос став на крок ближче до перемоги. А з піснею «A Warm Place» до нього приходить усвідомлення, що він з тирана перетворився на тирана. Його життя — безперервний цикл заподіяння болю іншим заради уникнення власного болю. Він нарешті бачить жорстокість, за яку понесе відповідальність.

Йдучи по низхідній спіралі, у пісні «Eraser» чоловік намагається знищити себе. Він прийняв смерть, але накласти на себе руки ще не готовий. Йому потрібен хтось, хто забере його життя («Smash me! / Erase me! / Kill me!»). Ця нерішучість підштовхує знайти інший вихід. Відтак, протагоніст знаходить повію, яка теж байдужа до себе. Вона не вимагатиме від нього щось, своєю чергою він матиме контроль над нею, при цьому не завдаючи нікому шкоди. Проте у нього викликає огиду схожість між ним і цією жінкою. Її опис у пісні «Reptile», м'яко кажучи, неприємний.

Рептилії ж холоднокровні тварини. Так персонаж натякає на крижану байдужість, від якої він намагається втекти. А повію він вважає брехухою, мовляв, бо вона лиш підкоряється наказам і говорить те, що хоче чути чоловік, хоч насправді її слова нічого не означають. До того ж вона не має ніяких почуттів до нього, а лишень пропонує йому секс так само як пропонувала чоловікові до нього, і пропонуватиме комусь іншому після нього.

На якусь мить пісня має схожі мотиви як у «A Warm Place», а персонаж говорить про свою хворобу, інфекцію, іншими словами, потребу в контролі, що ще раз підкреслює його усвідомлення. Тоді як «The Downward Spiral» починається з акустики, яка грає ту саму мелодію, що й в кінці пісні «Closer». Вони пов'язані між собою, адже ілюструють, як хибне уявлення про Бога, секс і контроль привели протагоніста до подій, описаних у пісні «The Downward Spiral». Механічний голос коментує самогубство чоловіка так, ніби його це не стосується.

Утім, протагоніст рятується від механічного голосу, ба навіть вбиває його разом з собою.

Персонаж завжди волів панувати над кимось, а отже, не мав шансів втекти від байдужості. Ось чому протагоніст пожертвував своїм життям аби вона не оволоділа ним. Відтак, людські почуття перемогли нігілістичну байдужість. Парадокс в тому, що він усвідомив це тільки через вчинок, який по суті є нігілістичним. Отже, у фінальній пісні — «Hurt» — кричущий людський голос в агонії вивільняє всі страждання, які накопичились за життя.

І з одного боку людяність перемогла, а з іншого — якою ціною, якщо крім болі вона більше нічого не знає. Та попри все це, останні слова демонструють ріст цього чоловіка.

Щоправда, трагічно після смерті бажати зберегти людяність. Занадто пізно він зрозумів її цінність і значення.