Сірим камінням хмари важкі —
Небо прогнулося аж під вагою.
Падають краплі на землю крихкі,
По підвіконню осінньою грою.
Вітер притишений кеба в тій грі —
Як на роялі на клавішах, в листі
Музику суму в осінній порі
Грає в руїні забутого міста.
Линуть мелодії в темні сади.
Птах не літає у сірому небі.
Хати розбиті як наче хрести,
Наче жертовні даровані треби.
Наче каміння те ось та впаде
І що не знищене, винищить камінь.
Не допоможе тут і перстень,
Той, що святий, від Петра, з молитвами…
Рапаві трави в осіннім степу,
Квіти останні пригнічені, мерзлі -
Час тут осінній став на тропу
Не зачиняючи булого двері.
Слізною піснею ллється імжа —
В обрії, в обшири всі розгорнулась.
Листя торкається осені ржа…
Вітру мелодія тут захлинулась.
