Заборона абортів

Авторка: Мар‘яна

Редакторка: Віка

Ілюстраторка: Саша Загайна

24 червня 2022 року Верховний суд США скасував своє рішення в справі "Роу проти Вейда", тим самим позбавивши громадянок Сполучених Штатів їхнього конституційного права на аборт.

22 жовтня 2020 року Конституційний суд Польщі заборонив переривати вагітність, навіть якщо плід невиліковно хворий.

23 травня 2022 року Головчак Анатолій Миколайович, громадянин України, ініціював петицію "Про заборону абортів в Україні".

Ініціатори подібних рішень пояснюють свої мотиви по-різному: для когось – це питання віри, для когось – проблема виживання нації, а для когось – ця тема має етичне та політичне підґрунтя. Незважаючи на різні, здавалося би на перший погляд, мотиви, подібні рішення мають дещо спільне. У їхній основі лежить контроль над жіночим тілом та позбавлення жінок права самостійно вирішувати, як будувати і як розпоряджатися власним життям.

Наче все демократично, але є нюанс

Один з основних аргументів тих, хто підтримує рішення Верховного суду США, базується на начебто більш демократичному підході до цього питання. На їхню думку, аборт не є невід’ємним правом людини, отже його не потрібно захищати на федеральному рівні. Та й по суті, Верховний суд нічого не забороняв, а дав право кожному штату окремо вирішувати, як саме потрібно регулювати законодавство. Більше свободи, чи не так? За уявленнями прихильників цих змін, якщо в окремому штаті більшість демократично вирішує, що аборт – це вбивство, там його можуть заборонити. Тобто тепер уже нічого не заважає «волевиявленню» громадян США в цьому питанні. Проблема в тому, що наслідки такого "волевиявлення" будуть стосуватися здоров’я та життя лише жінок. То, можливо, було б логічніше, щоб і право голосу стосовно цього питання мали лише жінки?

Твоє тіло – їхнє діло

Щодня велика кількість людей помирає від різних хвороб, і багатьох можна врятувати за допомогою пересадки органів. Уявімо, що комусь дуже потрібна нирка, і хтось із близьких родичів може стати ідеальним донором, але відмовляється. Без конкретних причин, просто не хоче. Чи може хтось змусити його стати донором проти його волі, навіть якщо ця відмова призведе до смерті людини? Звичайно, що ні. Чи буде колись прийнятий закон, який зобов’яже цю людину стати донором, навіть якщо це буде нести пряму загрозу її життю чи здоров’ю? Навряд.

Водночас, жінки не можуть просто взяти і відмовитися від того, щоби "стати донором" на дев’ять місяців для ембріону, який, очевидно, має більшу цінність, ніж доросла та сформована людина зі своїми планами, бажаннями і мріями.

Ще більше проблем

Уявімо, що заборона абортів – це не про контроль над жінками та їхніми тілами, а про етичні переконання щодо права на життя.

Тоді перше й основне питання, яке ми маємо поставити в такому випадку: "Чи стане абортів менше після їх заборони?". Відповідь можна знайти в історії та в прикладах сучасних країн, де законодавство не дозволяє дострокове переривання вагітності. Вішалка для одягу недарма стала символом боротьби за право на аборт, адже до 1973 року в США аборти були незаконними, але їх усе одно проводили підпільно, і часто це робили з допомогою цієї самої вішалки.

Сусідня Польща має дуже жорсткі закони стосовно переривання вагітності, адже там аборти заборонені навіть при наявності патологій, що ведуть до народження мертвого плоду. Також, у країні заборонений продаж будь-яких препаратів екстреної контрацепції та препаратів для медикаментозного аборту, їх можна отримати тільки за призначенням лікаря. Ситуацію погіршує ще й те, що в Польщі існує реальна кримінальна відповідальність не тільки за аборти, а й за допомогу в здійсненні процедури переривання вагітності. Строк можна отримати й за проведення операції, і за передачу препаратів екстреної контрацепції, і за фінансування поїздки закордон, так званого "абортного туризму". Однак, саме "абортний туризм" став чи не останньою надією громадянок Польщі на безпечну процедуру переривання вагітності.

Звісно, подібні поїздки доступні не всім, адже йдеться не тільки про високі ціни за проведення аборту, а і про те, що жінці після операції потрібні належні умови та психологічна підтримка. Щоби допомогти жінкам, які не можуть самостійно оплатити або спланувати поїздку з метою проведення операції, волонтерки в таких країнах, як Німеччина, Австрія та Чехія, заснували благодійні організації, які мають на меті допомогти громадянкам Польщі отримати доступ до безпечного аборту (Подорожня, 2021). Варто зауважити, що не всі жінки знають про існування подібних організацій, і багато з них просто не можуть зважитися на аборт закордоном, через страх, що хтось дізнається про справжню ціль поїздки, і тоді вони будуть змушені понести відповідальність.

Випадків переривання вагітності не стає менше після заборони абортів, це лише забирає в жінок можливість на безпечну процедуру з мінімальними ризиками для життя та здоров’я. Особливо це стосується жінок, які не можуть собі дозволити виїхати до іншої країни заради переривання вагітності, і так само не мають грошей та можливостей народити та виростити дитину. Відповідно, кількість нещасних випадків від підпільних абортів у неналежних умовах, покинутих дітей, а також дітей, які будуть змушені рости в сім’ях, де вони були небажані, та в сім’ях, які не можуть їх забезпечити й дати необхідний рівень виховання та освіти, буде лише збільшуватися.

Як бачимо, наслідки заборони абортів – це фактор, який дуже часто не враховується тими, хто підтримує таке рішення. Коли йдеться про захист права на життя, не можна захищати це право лише на перших тижнях після зачаття. У такому випадку ми не враховуєм проблеми і труднощі, з якими зіштовхнеться матір до, під час та після народження дитини.

Заборона абортів та насилля

Говорячи про заборону абортів, не можна відкидати ситуації, коли вагітність не просто небажана, а стала наслідком насильницьких дій над жінкою. Також, дуже важливо розуміти, що насилля – це не завжди згвалтування незнайомцем у темному підворітті. Сексуальне насилля може траплятися й у довготривалих стосунках, і в шлюбі. Можливість відмовити в сексі, на жаль, є не у всіх жінок. Багато із них живуть в умовах, де вони не можуть контролювати контрацепцію, вільно відвідувати лікаря або приймати рішення щодо власного репродуктивного здоров’я.

Приблизно 12 % жінок хоча б раз у житті мали досвід, коли партнер знімав презерватив під час статевого акту без попередження чи згоди самої жінки на це (Davis, Stappenbeck, Masters & George, 2019). Подібні дії мають класифікуватися як насилля, але, на жаль, ніякої відповідальності чоловіки за подібні вчинки поки не несуть. Хоча це може стати прямою загрозою здоров’ю іншої людини, не тільки у випадку вагітності, а ще й захворювань, які передаються статевим шляхом.

Проблема заборони переривання вагітності постає гостріше з розумінням, що контроль над власним тілом жінка втрачає задовго до етапу, коли їй може бути потрібен аборт. Особливо, якщо врахувати, що в сучасному світі ми зіштовхуємося з явищами, такими як жорстока війна. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, тисячі жінок та дівчат постраждали від зґвалтувань російськими солдатами на окупованих територіях. Велика кількість жертв виїхала в пошуку прихистку на територію сусідньої Польщі, де, як уже згадувалося вище, діють жорсткі закони щодо абортів. Наші співгромадянки опинилися в ситуації, коли вони не можуть отримати доступу до аборту після пережитого насилля. Тому польські лікарі та волонтери були змушені роздавати таблетки екстреної контрацепції підпільно, ризикуючи бути за це ув’язненими (Зарецька, 2022). На жаль, керівництво держави, яке приймало подібні закони, не враховувало права та потреби жінок, які пережили насилля. Так само, як і не врахувало обставини, коли в центрі Європи у 2022 році будуть відбуватися подібні злочини в масових масштабах. Тому людям доводиться ризикувати власною свободою, а жінкам – власним здоров’ям та безпекою через неконструктивність законів.

Антиабортний фемінізм: про що він?

Враховуючи все вище описане, можна зробити висновок, що всі феміністки підтримують беззаперечне право жінок на аборт, а також вбачають у цьому важливий аспект гендерної рівності. Однак це не зовсім так. Існує окрема група феміністок, які вважають, що право на аборт – це не крок до вирішення проблеми нерівності, а скоріше навпаки.

Суть антиабортного фемінізму заключається в ідеї, що розглядання права на аборт, як шляху до рівності, це "орієнтація на чоловічий репродуктивний досвід" (Becker, 2021). Чоловіки не зупиняють свій кар’єрний шлях через вагітність чи пологи. Навіть навпаки — з появою дитини чоловік часто може отримати підвищення, адже він стає основним "годувальником". У той час як жінкам доводиться зіштовхнутися з довгим списком різноманітних проблем: починаючи з отримання належного рівня медичного обслуговування задля піклування про репродуктивне здоров’я, і закінчуючи неможливістю поєднувати догляд за дитиною та роботу чи освіту через брак адаптаційних програм та непопулярність практики розподілу домашніх обов’язків між партнерами.

Тобто, щоби "зрівнятися" з чоловіками, жінкам потрібно відмовитися від материнства. Антиабортний феміністичний рух підтримує ідею, засновану на створенні таких умов, які б допомогли жінкам переживати вагітність та материнство, не жертвуючи кар’єрними чи будь-якими особистими цілями, а також дозволяли отримувати належний рівень медичного обслуговування, щоби мінімізувати ризики та негативні наслідки після вагітності та пологів.

Тобто, замість того, щоби відмовлятися від материнства, прихильниці цієї феміністичної течії пропонують створити умови, за яких цей досвід буде для жінок максимально зручним та мінімізує гендерну нерівність за рахунок розвитку практик, що допомагають жінкам максимально швидко та легко адаптуватися до ролі матері.

Стосується кожної

Майже 90 мільйонів (5 % від загальної кількості) жінок репродуктивного віку живуть у країнах, де аборти повністю заборонені («The World's Abortion Laws – Center for Reproductive Rights», 2022). І, на жаль, замість зменшення таких цифр, ми бачимо лише їх зростання. Тому дуже важливо розуміти, що заборона абортів – це відверта спроба повернути контроль над жіночими тілами, адже не існує жодних доказів будь-яких суспільно-корисних та позитивних наслідків подібних рішень. І це потрібно не просто розуміти, а піддавати такі проблеми розголосу та боротися за власні права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Becker, A. (2021). What ‘pro-life feminists’ are arguing in the Mississippi abortion case. Retrieved from https://19thnews.org/2021/11/pro-life-feminists-supreme-court/

2. Davis, K., Stappenbeck, C., Masters, N., & George, W. (2019). Young Women's Experiences with Coercive and Noncoercive Condom Use Resistance: Examination of an Understudied Sexual Risk Behavior. Women's Health Issues, 29(3), 231–237. doi: 10.1016/j.whi.2019.01.005

3. The World's Abortion Laws — Center for Reproductive Rights. (2022). Retrieved from https://reproductiverights.org/maps/worlds-abortion-laws/?category[1348]=1348

4. Зарецька, Л. (2022). У Польщі біженки з України, що пережили зґвалтування від окупантів, не зможуть зробити аборт. Retrieved from https://shpalta.media/2022/04/05/u-polshhi-bizhenki-z-ukra%D1 %96ni-shho-perezhili-zgvaltuvannya-vid-okupantiv-ne-zmozhut-zrobiti-abort/

5. Подорожня, Н. (2021). Як працює заборона на аборти в Польщі — Заборона. Retrieved from https://zaborona.com/za-abortom-do-titky-yak-zaborona-abortiv-u-polshhi-pryzvela-do-rozkvitu-abortnogo-turyzmu/