Письменниця Урсула Ле Ґвін має дуже щемке та важливе есе, яке називається The Prinсess. У ньому вона розповідає «казку» про принца й принцесу, які, здавалося б, обоє походять з непоганих родин, здобувають освіту, пристойно себе поводяться, однак їх обох ошелешує новина: дівчина вагітна. Відповідальність можна сміливо перекласти на принца, який регулярно вихвалявся недосвідченій дівчині, що займався сексом з п’ятнадцяти років, і дав їй пораду, яка й спричинила такий казус. Принцеса заявила йому, що в такому випадку їм слід одружитися, на що принц відмахнувся та заявив, що дівчина не належить до його релігії, тож розбиратиметься з малям самотужки.
Не важко здогадатися, що цією принцесою є сама Урсула, яка описувала свій особистий досвід під час навчання у коледжі.
«Мене попросили розповісти, як це воно, бути двадцятирічною та вагітною у 1950 році, коли ти розповідаєш про це своєму хлопцю, а він тобі розказує про свого армійського друга, дівчина якого розповіла йому, що вагітна, а він привів усіх своїх товаришів і сказав: "Ми її всі трахали, тож хтозна, хто ж батько?". І він сміється, немов то хороший жарт…
Це було б так: я пішла б з коледжу, закинула освіту, залежала від батьків… якби я робила все, чого хотіли від мене люди, які виступали проти абортів, я б народила дитину їм… владі, теоретикам, фундаменталістам. Я б народила дитину їм, їхню дитину.
Але б я не народила свою першу дитину, другу дитину чи ж третю. Моїх дітей».
Зрештою Урсула все ж наважилася на аборт, який тоді вважався чимось, що перебувало в одній площині з повноцінним злочином. Плачучи з мамою у таксі «від горя та полегшення», «принцеса» повернулася додому та закінчила коледж, де «часом зустрічала принца», який з тих пір уникав Урсулу.
Вона підсумовує:
«Ми не повернемося до темних віків. Ми не дамо будь-кому в цій країні мати подібну владу над будь-якою дівчиною чи жінкою. В уряді та поза ним є потужні сили, які намагаються законодавчо закріпити повернення темряви. Ми не ті потужні сили. Але ми — світло. Ніхто не зможе нас притлумити. Бажаю усім сяяти якомога яскравіше та безперебійно — сьогодні й завжди».
У 2018 році Арвен Каррі зняла серію з шести роликів The Journey That Matters, в одному з яких Урсула зачитує цей самий уривок зі свого есе. Послухати його з вуст самої авторки, а також почитати про нього рефлексії доньок Урсули можна тут. Вони справедливо зазначають:
«Слова Урсули не дозволять нам забути, як це було і що сьогодні поставлено на карту для всіх нас».
