Поза кулісами війни, що розгортається на очах у всіх, відбувається щось більш важливе. Це щось, що свідчить про те, що США, можливо, неправильно оцінили не тільки можливості Ірану, але й саму природу війни.
Припускалося, що через кілька днів після початку війни, особливо після вбивства їхнього верховного лідера, іранський режим або розвалиться зсередини, або поповзе до столу переговорів. Ця основна гіпотеза, схоже, зараз зіткнулася з перешкодою, як це було під час попередніх американських інтервенцій у Лівії та Іраку. Конфлікт не тільки перейшов на територію, де стратегічні переваги Ірану сильніші, але й відкрив двері до глобального економічного хаосу.
Валі Наср, професор Університету Джона Хопкінса і один з найвидатніших аналітиків іранської політики, вказав саме на це неправильне розуміння США вартості війни та її природи. У недавній дискусії з Al Jazeera він стверджував, що Трамп недооцінив як здатність Ірану, так і його готовність витримувати потрясіння без політичного колапсу. Що ще важливіше, він припустив, що американські політики не передбачили більш широких наслідків ескалації, зокрема стрімкого зростання цін на енергоносії, нестабільності фінансових ринків та посилення серед союзників й інвесторів відчуття, що США можуть не мати чіткого плану завершення конфлікту. З іншого боку, стратегія Ірану базується не стільки на перемозі на полі бою, скільки на підтримці хаосу достатньо довго, щоб конфлікт відбився на ринках і політиці.
Останні події на полі бою свідчать про те, що Тегеран, можливо, вже втілює цю стратегію в життя. Нещодавно опубліковані супутникові знімки підтверджують заяви Ірану про те, що перші удари були націлені на критично важливі радіолокаційні установки в системі протиракетної оборони Перської затоки. Серед найважливіших з цих систем — радіолокатори AN/TPY-2, що підтримують батареї протиракетної оборони THAAD ОАЕ. ОАЕ експлуатують дві такі батареї. Зі стратегічної точки зору Іран міг або спробувати знищити дванадцять різних мобільних пускових установок, або просто вивести з ладу два радари. Вони вибрали друге. Супутникові знімки, зроблені вчора, підтверджують, що вони знищили принаймні один і сильно пошкодили інший. Одним ударом, використовуючи відносно недорогу технологію, Іран фактично вивів з ладу оборонну мережу вартістю 3,6 мільярда доларів. У всьому світі є лише десять таких радарів. Їх не можна просто витягнути зі складу або відремонтувати за тиждень.
Іран також націлився на систему раннього попередження AN/FPS-132 вартістю 1,1 мільярда доларів. Це величезна фазована система, призначена для відстеження балістичних ракет з екстремальних відстаней і прогнозування точок їхнього падіння. За повідомленнями, Іран завдав удару по цьому об'єкту вартістю в мільярд доларів за допомогою одноразового дрона вартістю 10 000 доларів. Супутникові знімки показують пошкодження від вогню однієї сторони самої антенної решітки.
Без цього радара всі інші системи протиповітряної оборони в регіоні зараз працюють з величезним дефіцитом даних. Вони змушені покладатися на свої власні, набагато слабші радари, які можуть виявляти загрози лише на кінцевих етапах польоту. Це дає їм значно менше часу для реагування і значно зменшує ймовірність успішного перехоплення. Можна з упевненістю сказати, що оборонна мережа зараз працює напівсліпою.
Наразі Іран, здається, підготував ґрунт для тривалої війни. Він може сповільнити хвилі ракетних ударів, як це було протягом останніх 62 годин, і покладатися на свої залишки запасів, щоб прорвати оборонну систему.
Водночас конфлікт, здається, переходить на іншу арену, де Іран має значний вплив: світові ринки. Протока Ормуз — водний шлях, через який проходить п'ята частина світових поставок нафти — фактично стала стримуючим фактором. Як нещодавно повідомило агентство Reuters, через неї також проходить понад 70 % поставок продовольства для кількох держав Перської затоки, а її близькість до театру військових дій зараз загрожує перетворити регіональний конфлікт на повний розпад інфраструктури виживання країн Перської затоки. Будь-яка тривала нестабільність у цьому коридорі неминуче поширюється на енергетичні ринки, страхування морських перевезень та глобальні ланцюги постачання.
Авіакомпанії стикаються з підвищенням вартості палива, транспортні мережі зазнають зростання цін на доставку, а інвестори починають обчислювати геополітичний ризик на фінансових ринках. Що ще може спричинити хаос у Перській затоці? Атаки на опріснювальні установки. За даними регіональних комунальних служб, ці об'єкти забезпечують приблизно 60% прісної води в РСАДПЗ. У такому місті, як Ер-Ріяд, з населенням 10 мільйонів і без природних джерел водопостачання, один безпілотник вартістю 50 000 доларів, що пошкодить завод з опріснення води, може спричинити гуманітарну катастрофу в межах двох тижнів. Наразі стратегія Ірану чинить значний тиск на безпеку та стабільність Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну та Катару.
Це ахіллесова п'ята американського втручання. Слід зазначити, що капітал Перської затоки відіграє важливу роль на світових фінансових ринках, включаючи Сполучені Штати. Вони продають нафтодолари і повертають їх в американську економіку через масштабні інвестиції на фондовому ринку. Сьогодні американський ринок підтримується бумом штучного інтелекту та центрів обробки даних, а приголомшлива частина капіталу, що рухає цю бульбашку штучного інтелекту, — це суверенні багатства Перської затоки. Якщо ці країни незабаром втратять можливість експортувати нафту або будуть змушені спрямувати свої мільярди на внутрішню безпеку та відбудову, масштаби їхніх інвестицій за кордоном можуть різко скоротитися.
Це величезний парадокс. Поки президент Трамп говорить про «державне будівництво», якому не тільки суперечить секретар Марко Рубіо, розкриваючи справжні причини війни, але й виправдовує її як необхідну реакцію для захисту американських військ, реальна вартість війни вимірюється потенційним крахом американської технологічної економіки.
Джерело — Modern diplomacy
