Третій закон поведінкової економіки полягає в тому, що людина надає перагу більшій кількості благ меншій їх кількості. Це відбувається тому, що чим більше у людини ресурсів, тим більшу кількость різних тривог і переживань вони дозволяють їй позбутися.
Згідно цього закону, політик не схильний голосувати за ті закони, прийняття яких приносять йому меншу кількість благ або за які взагалі нічого не пропонують, бо у такому випадку він отримував би у своє розпорядження менше ресурсів. Тобто, фактично, він добровільно відмовлявся б від усунення якоїсь кількості своїх незручностей. Але це суперечить природі людини. Саме тому, така поведінка людини, в даному випадку політика, неможлива.
Закон переваги більшої кількості благ меншій пояснює також те, чому політиками приймається така велика кількість законів. Все дуже просто, чим більше законів приймають політики, тим більше ресурсів вони отримують у своє розпорядження, а отже, більшої кількості своїх проблем вони, в цьому випадку, можуть позбутися. А це як ми знаємо є основним, навіть єдиним, стимулом будь-якої людської діяльності. Чим більше в країні бідних і знедолених, тим більше вони потребують допомоги і турботи. А значить, як це прийнято вважати, потрібна велика кількість законів і більше бюджетних грошей. Тобто для політиків та чиновників бідність в країні це благо, бо з їх точки зору виходить, що чим більше бідності в країні, тим більшої кількості своїх проблем та незручностей вони можуть позбутися. Але закон переваги більшої кількості благ меншій справедливий тільки тоді, коли він стосується діяльності політиків і чиновників.
Наприклад з підприємцями дія цього закону носить позитивний характер. Справа в тому, що підкоряючись цьому закону підприємець, як і будь-яка інша людина, прагне отримати у своє розпорядження більшу кількість ресурсів, але зробити це він може єдиним способом, створюючи конкурентоспроможну, якісну продукцію.
Ще один закон поведінкової економіки – закон часової переваги. Його сутність ґрунтується на тому, що людина надає перевагу тим благам, які можна отримати у короткостроковій перспективі, а не в більш віддаленому майбутньому, оскільки відмова від негайного отримання будь-якого блага означала б, що вона добровільно відмовляється від вирішення своїх сьогоднішніх проблем.
А це, як ми вже зазначали, є неприродньою поведінкою для людини. Саме з цієї причини, наприклад, підприємець продає вам свій товар за однією ціною, якщо ви купуєте його з відстрочкою платежу, і той самий товар буде дешевше, якщо ви погодитесь зробити передплату. Чому? Тому, що чим раніше підприємець отримує від вас гроші, тим вище їх цінність, і тим більше товару він готовий вам продати за ті самі гроші.
Закон часової переваги можна сформулювати і по-іншому. Людина може відмовитися від сьогоднішнього блага заради майбутнього тільки в тому випадку, якщо в тому майбутньому він отримає більшу кількість благ. Таким чином, цей закон пояснює існування такого феномену як позичковий̆ або банківський̆ відсоток. Відповідно до цього закону економіки людина може тимчасово відмовитися від власних грошей̆ на якийсь термін (наприклад, передати їх банку) тільки за умови, що після закінчення цього терміну вона отримає більшу кількість благ (більшу суму грошей̆). Але наскільки більшою має бути та кількість благ (чи кількість грошей̆) у віддаленому майбутньому? Це залежить від ступеня часової переваги конкретної людини. А ступінь часової переваги, у свою чергу, залежить від рівня її сьогоднішнього добробуту, її впевненості у завтрашньому дні, а також від віку та особистих якостей̆.
Чим вище сьогодні добробут людини, тим більше у неї впевненості у своєму майбутньому, тим ступінь часової переваги людини буде нижчою. Це означає, що для того щоб відмовитися від будь-яких благ сьогодні, їй достатньо запропонувати невелике збільшення кількості благ у майбутньому (тобто можна запропонувати невеликий банківський відсоток).
І навпаки, якщо людина має низький рівень життя або вона не впевнена у своєму майбутньому, рівень її часової переваги буде підвищуватись, їй захочеться отримати все тут, і одразу, а значить, для того щоб вона погодилася обмежити своє поточне споживання і покласти якусь суму грошей у банк, останній має запропонувати їй вищі відсотки за вкладом.
