Велике пермське вимирання 2.0: історія повторюється через 250 млн років
У першій статті ми проаналізували стрімке зростання кліматичних аномалій: аномально великий град, що пробиває дахи, торнадо на нових маршрутах, мегашторми та атмосферну турбулентність. Головне відкриття: усі наявні кліматичні моделі застаріли і більше не пояснюють спостережувані процеси — людство зіткнулося з явищами, які мали проявитися лише через 100-150 років.
Фундаментальна причина кліматичних аномалій
Стрімке зростання частоти, інтенсивності та руйнівності атмосферних явищ має одну фундаментальну причину. Перш ніж доктор Чолакян переходить до її наукового пояснення, він просить аудиторію уважно переглянути короткий відеоогляд, підготовлений волонтерами «АЛЛАТРА».
У ньому зібрано факти та свідчення того, що відбувалося з 2024 року в атмосфері та гідросфері Землі і до яких наслідків це призвело. Це відео має переглянути кожен, адже незалежно від того, в якому регіоні планети живуть люди, вони повинні розуміти: від такого ніхто не застрахований.
Це потрібно не для того, щоб налякати. А більше для того, щоб підготувати, щоб люди не були заскочені зненацька.
Ілюзія безпеки
Багато хто живе в ілюзії безпеки в затишку своїх домівок лише тому, що катастрофа ще не дісталася до їхнього регіону, але вона вже прийшла — до мільйонів людей по всьому світу. Вона зруйнувала їхні домівки, забрала життя їхніх близьких, позбавила майбутнього. І якщо люди не бачать цього на власні очі — це не означає, що цього не відбувається. Це означає лише одне: до них поки що просто не дійшов фронт кліматичних катастроф. Але це, на жаль, лише питання часу.
12 000-річний астрономічний цикл
Перша і головна причина природних аномалій у всіх оболонках Землі — це астрономічний цикл, у який входить уся Сонячна система кожні 12 000 років.
Доктор Егон Чолакян пропонує уявити Землю як величезну кулю, в центрі якої розташований інший, дуже гарячий шар — ядро Землі. Кожні 12 000 років внутрішній шар — ядро, зазнає зовнішнього космічного впливу у вигляді додаткової енергії. Це можна порівняти з тим, як на електричний обігрівач хтось подає додаткову напругу.
Такий «підігрів» діє не лише на планету Земля, а й на інші планети Сонячної системи, і навіть на саме Сонце. Підтвердженням існування зовнішнього космічного впливу на Сонячну систему є активація надр і зростання аномалій у різних оболонках усіх об’єктів Сонячної системи, що мають ядра.
Невідома фізична природа впливу
Фізична природа цього зовнішнього космічного впливу поки залишається невідомою, оскільки людству досі не вдалося виявити сам вплив. Однак учені бачать наслідки: планети, які довгий час вважалися «мертвими», тепер проявляють ознаки геодинамічної активності. Також відбуваються суттєві зміни у всіх оболонках Землі. Усе вказує на те, що якась надлишкова енергія надходить ззовні і викликає внутрішній нагрів планет та активацію тектонічних, вулканічних і електромагнітних явищ.
Аналогія з каструлею молока
Ця зовнішня енергія нагріває ядро Землі ще сильніше. Це образно можна порівняти з тим, як коли збільшують вогонь на плиті, на якій, наприклад, стоїть каструля з молоком, накрита скляною кришкою. Точно так само в надрах Землі посилюється рух розплавленої речовини — і магма починає активно підніматися ближче до поверхні.
Як молоко в каструлі починає підніматися до кришки, так і магма з глибин мантії до її кори, і прагне вирватися назовні, подібно до того, як молоко прагне вилитися з-під кришки на каструлі.
Спочатку, коли молоко наближається до кришки, воно створює тиск і змушує кришку деренчати. Точно так само магма, наближаючись до кори, створює тиск, який призводить до тектонічних коливань, що проявляються у збільшенні частоти землетрусів.
Потім молоко, піднімаючись вище, починає піднімати кришку і виходити назовні невеликими струменями пари та краплями — це можна порівняти з активацією окремих вулканів, коли спостерігаються стовпи пари та локальні виливи магми.
З точки зору фізики, процеси, що відбуваються в каструлі з нагрітим молоком, дуже схожі на ті процеси, які сьогодні відбуваються всередині планети.
24 000-річний цикл максимальних катастроф
У результаті внутрішнього нагріву на планеті запускається цілий ланцюг наслідків. Більше тепла виходить із глибин, нагрівається океан і підвищується температура та вологість атмосфери, зростає кількість і частота землетрусів, а також спалахи вулканічної активності.
Дослідження шарів давніх порід і льоду, які як «архів» зберігають інформацію про минулі події, вказують на те, що подібні періоди активізації надр Землі відбувалися регулярно, приблизно кожні 12 000 років. А раз на 24 000 років ці катастрофи ставали ще більш потужними.
Це відбувалося через те, що кожні 24 000 років зовнішнього космічного впливу до ядра надходило в рази більше, внаслідок чого мантія плавилася інтенсивніше, що викликало ще сильніші землетруси, виверження вулканів, цунамі, повені та урагани.
Поточний цикл катастроф
Згідно з геологічними даними, настільки потужні катаклізми востаннє відбувалися на планеті приблизно 24 000 років тому, що означає, що зараз людство увійшло в період із більш руйнівними наслідками, ніж ті, що відбувалися 12 000 років тому. Саме це є причиною зростання кількості та сили катаклізмів, на яку накладаються всі інші фактори.
Порушення океанічної терморегуляції
Наступна причина, яка посилює і без того жахливий за своєю потужністю 24 000-річний цикл, — це порушення ключового механізму в системі охолодження Землі, а саме терморегулювальної функції океану. Це порушення сталося не лише через забруднення океану пластиком, але й у результаті його розпаду на мікро- та нанопластик. І саме нанопластик є антропогенним фактором, який знижує теплопровідні властивості океанічної води.
У результаті тепло, яке раніше ефективно відводилося від літосферних плит холодними водами океану, більше не відводиться так ефективно. Якщо уявити, що в систему охолодження двигуна автомобіля раптово потрапить значна кількість піску — двигун почне перегріватися, оскільки система не зможе належним чином відводити тепло. З океаном відбувається аналогічне: нанопластик порушує здатність океану охолоджувати надра Землі, а це означає, що надлишкове тепло продовжує накопичуватися в надрах.
Сибірський магматичний плюм
Є два додаткові фактори, які ще більше погіршують ситуацію. Перший із них — це Сибірський магматичний плюм.
У своїх попередніх зверненнях доктор Чолакян неодноразово пояснював це явище, але вважає, що багато хто почує про нього сьогодні вперше, тому він коротко викладає суть.
Більшість людей знайомі з поняттям вулкана — це канал або тріщина в земній корі, через яку магма виходить на поверхню з верхніх шарів мантії. Вулкани зазвичай мають локальний характер і пов’язані з межами тектонічних плит.
Магматичний плюм — це принципово інше явище. Це колосальний стовп розпеченої речовини, який піднімається з глибоких шарів мантії, можливо, навіть із межі мантії та ядра. На відміну від вулканів, плюм незрівнянно більший.
Масштаби загрози
Сибірський магматичний плюм має діаметр 2 500–3 000 км і співставний за розмірами з цілим континентом Австралія. Плюм зароджується набагато глибше вулканів — на сотні або навіть тисячі кілометрів нижче поверхні.
Якщо виверження вулкана — локальна подія, то активність плюма може спровокувати масштабні геологічні зміни та глобальні катастрофи.
Для наочності: якщо вулкан можна порівняти з окремим фонтаном у парку, то плюм представлятиме всю водопровідну систему міста, що живить безліч таких фонтанів. Або, якщо використовувати іншу аналогію, то за кількістю енергії вулкан можна образно порівняти з барбекю, на якому смажать стейки на вихідних, і тоді плюм буде співставний із ядерним вибухом колосальної потужності.
Навіть у порівнянні з відомим Єллоустонським супервулканом, який сам по собі вважається серйозною загрозою, Сибірський магматичний плюм становить незрівнянно більшу небезпеку. Потенційно він здатний вивергнути об’єм магматичної речовини в 1 000 разів більший, ніж максимально можливе виверження Єллоустона.
Що чекає вас у третій частині?
Однак у людства є останній шанс. У третій частині ви дізнаєтеся про революційні технології вчених АЛЛАТРА, які 10 років захищали величезні території від катастроф, створюючи статистичний парадокс, нез’ясовний для науки. Але головне — ми розкриємо деталі епохального експерименту з синтезу матерії з вакууму, який може змінити уявлення про походження Всесвіту і дати людству технології для виживання. Підписуйтесь, щоб дізнатися про науковий прорив, який потрясе основи фізики.
