Привіт, дракончики! Сьогодні 17 грудня. Десь 3 грудня я дочитала «Техносердце». І нудна з початку книжка притворилась у ту, другу частину, якої хочеться таки прочитати. Також я прочитала чудову книжку «Втеча з бібліотеки містера Лімончелло». Книжка прямо топ. Краще вже за мої довгі очікування «Диваків і зануд». Отже, я дуже довго шукала цю книжку, аби її купити, оскільки вона вже давно вийшла з тиражу. Тому я знайшла її на барахолці, і вона обійшлася мені дорожче, ніж середньостатистична нова книжка. Також сюжет у ній виявився не надто цікавим, і на основі цього і інших прочитаних моїх книжок я зрозуміла, що автори деяких окремих країн пишуть твори виключно не на мій смак (Типу я помітила, що мені прямо таки не заходить більшість книжок з тих країн). Це нарешті звершилося. Я прочитала цю книжку за два дні. Вона не була дуже великою, там було всього лише 150 сторінок. Тож я її прочитала. Також прочитала «Втечу з бібліотеки містера Лімончелло». Там в бібліотеці замикають дванадцятьох 12-річних підлітків, і вони мають цілу добу, щоб вибратися з бібліотеки. І дуже багато всього цікавого так відбувається, хоча, зважаючи на те, що ця книжка є більше підлітковою, аніж юнацькою, вона по віковій категорії на тому ж рівні, як «Диваки і зануди», тому що там теж героїні 13 років, ну, різниця в рік тут не рахується. І ця книжка виявилася набагато кращою, має багато цікавих фраз для повнення словникового запасу і багато інших доречних цитат та посилань. Ну, якщо брати «Диваки і зануди», то це перирівнюється десь до категорії «Спитайте Мієчку», така буденна проста книжка, до яких я не звикла. Я звикла до насиченого сюжету, де щось постійно відбувається.
Все прогресує, я теж прогресую, готуюся до НМТ. Мені не все дається, але я стараюся. Почала більше вірити в себе, довіряти інтуїції та першій думці. Перша думка завжди краща другої. Підстриглася. Нарешті почала позбуватися старих речей, непотребу. Завела папку гарних і милозвучних українських слів, раніше я знала про їхнє існування, але не ставилась до них з такою гордістю, що вони настільки гарно звучать. Знову відновила бажання читати. За грудень прочитала вже три книги. Хоча часом бувало і більше, але три книги, як на закінчення семестру, досить позитивний показник. Подивилася мультфільм «Лео». Дуже класний. Також почала дивитися український серіал «Голова», теж, на дивовижу, цікавий в порівнянні з тим, який я дивилася раніше. За аніме поки що щось не клеїться. Ну, не те, що бажання немає чи часу, просто якось не випадає можливості. Хочеться книг, часу, друзів, літа, міста, музи, нового блокнотика, щоб посилка скоріше прийшла. Словом, забагато я хочу, але речення вийшло доволі позитивним.
Пахне мандаринками, прямо як назва книжки Наталії Ясіновської, Доржа Бату, Андрія Бачинського та інших моїх улюблених українських авторів. Скоро канікули, різдво, знайшла дуже класну програму українську «RОRК». Там можна засікати час читання, фоткати чи записувати цитати, відгуки, дивитися, що хтось читає в даний момент, лайкати, підписуватись, додавати в список читання книги, переглядати коментарі, читати анотації. Більшість всього цього працює без інтернету. Також я знайшла людину, ну, взагалі декількох людей для обговорення поведінки і личка Годжо Сатору з «Магічної битви». І взагалі я фанатка «Магічної битви». А ще вигадала нове слово (неглядун) для опису відчуття коли не виходить чи не хочеться щось дивитися. Вирішила, що якщо є нечитун то мусить бути і неглядун. Тож, в мене все гаразд. Думаю, скоро знову зустрінемось. Па-па дракончики.
