3.Веснянки і гаївки, їх розрізнення, форми виконання. Класифікація веснянок.
Розрізнення веснянок і гаївок
Веснянки – це загальна назва для пісень, що виконуються під час весняних обрядів. Їх співають з ранньої весни аж до Зелених свят на вулицях, вигонах, пагорбах. Веснянки мають функцію закликання весни, пробудження природи, висловлення сподівань на гарний врожай.
Гаївки – це вид весняних пісень, популярний переважно в західних регіонах України (Галичина, Тернопільська, Львівська та Івано-Франківська області). Їх виконують на Великдень і пов'язують із певними іграми, танцями, фольклорно-етнографічними обрядами, які проводяться на великодні свята.
Форми виконання
Веснянки і гаївки виконуються у формі хороводів, де учасники, переважно молодь, водять танки. Деякі хороводи виконують рухами, що імітують землеробську працю (наприклад, пісні «Просо», «Овес»), або ж супроводжуються діями, що мали магічно-ритуальний характер, як-от «топтання рясту». Участь у цих хороводах не лише розважала, але й мала виховний характер для молодших.
Класифікація веснянок
Аграрно-магічні веснянки – пісні-заклинання на багатий урожай, що включають елементи імітації польових робіт. Вони містять елементи магічного заклинання для сприяння врожаю (напр. пісня «Орел поле ізорав»).
Ігрові та хороводні пісні – це веснянки, що мають на меті розважити учасників, об’єднуючи ігрові дії, танці, рухи, як-от «Воротар» або «Мости».
Любовно-шлюбні пісні – їхній зміст пов'язаний із темами кохання, вибору партнера, шлюбу, родинного щастя («Король», «Воротар»).
Природна магія – пісні, де через звертання до природи або її уособлених образів, як «Шум» або «Весняночка», намагаються впливати на її пробудження, тепло і врожай.
Особливості
Веснянки, на відміну від інших обрядових пісень, сповнені мотивів заклинання весни та врожаю. Характерною рисою є образність, яскраві метафори і заклинання, віра у магічну силу співу. Гаївки ж частіше мають елементи сатири та веселого, емоційного звучання, яке висміює певні людські риси.
4.Русальні пісні: походження, мотиви, образи. Петрівчані пісні, їхня тематика.
Русальні пісні
Походження: Русальні пісні беруть свій початок у часи язичництва, коли уявлення про русалок та інші потойбічні істоти були тісно переплетені з віруваннями наших предків. Згідно зі слов'янськими легендами, русалки — це духи води, лісів і полів, які володіють потойбічною силою. Вважалося, що вони з'являються під час русального тижня
(тиждень після Трійці)
, коли, за народними віруваннями, по землі ходять русалки., який випадав на кінець весни або початок літа, часто на час після Зелених свят. Русальний тиждень був періодом, коли звичайні правила поведінки могли змінюватися, а люди повинні були дотримуватися певних обережностей, щоб не накликати на себе невдоволення русалок. Русальні пісні стали частиною обрядів, пов’язаних з цим тижнем, і мали на меті задобрити русалок, щоб вони не шкодили людям та їхнім врожаям. Спершу ці пісні виконувалися у магічному та обрядовому контексті, але згодом стали частиною фольклору.
Мотиви: Основні мотиви русальних пісень — це звернення до русалок, прохання їх бути милосердними до людей та природного світу. Пісні часто містили прохання до русалок не шкодити посівам, молодим людям, домашнім тваринам і водам, які русалки населяли. Також у цих піснях зображувалася небезпека, що загрожувала людині, якщо вона не дотримається обрядів або зневажить русалок. Іноді русальні пісні відображали сум за молодими дівчатами, які, за повір’ям, могли стати русалками після смерті, особливо якщо вони померли передчасно або несподівано. Такі мотиви надавали пісням дещо сумовитого відтінку, вони ставали не тільки проханням до русалок, але й відображенням теми втрати і болю.
Образи: Русалки в народних піснях зображаються як красиві, загадкові, але водночас і небезпечні істоти. Вони можуть бути лагідними та спокійними, якщо їх не турбувати, але здатні й на сувору помсту, якщо відчують загрозу або зневагу. Русалок часто описують як молодих дівчат у довгих білих сорочках із розпущеним волоссям, що символізує їхню «нечистоту» в язичницьких уявленнях. Важливо, що вони є водночас привабливими і небезпечними: вони можуть заманити людину у воду або «залоскотати» до смерті. Образи русалок також передають певну тугу, вони ніби сумують за життям, від якого були відірвані. У деяких регіонах вважалося, що русалки можуть дарувати людині натхнення або допомагати у виконанні певних завдань, якщо до них ставитися з повагою і дотримуватися обрядів.
Петрівчані пісні
Тематика: Петрівчані пісні є частиною обрядової культури, що пов’язана з Петрівським постом, який триває до свята Петра і Павла в середині літа. Цей пост не є таким суворим, як Великий піст перед Великоднем, тому Петрівка часто супроводжується різними веселими піснями та розвагами. Молодь збиралася на вечорниці, де співали Петрівчані пісні, сповнені романтики, краси природи та зворушливих роздумів про майбутнє. Основні теми цих пісень — це любов і кохання, надії на щасливе подружнє життя, чекання майбутнього врожаю та радощі літньої пори. Такі пісні могли мати як веселий, грайливий характер, так і сумний, тужливий настрій, що відображав різні емоції молоді.
Особливості: Петрівчані пісні часто мали метафоричний зміст і зображували ідеалізовану картину життя. Наприклад, у них можна було знайти звернення до рослин, тварин та природних стихій, які символізували різні етапи життя людини або її переживання. Наприклад, образ жита чи колосків міг символізувати молодість та зрілість, птахи — любов і свободу, а річки — швидкоплинність часу. Такі пісні мали виховне значення: молодь могла дізнаватися через них про традиційні цінності, важливість праці, шанобливе ставлення до природи та свого коріння. У цих піснях також відчувалася єдність з природою, оскільки Петрівка проходила в час активної роботи в полі, і пісні відображали зв’язок людини з землею і її багатствами.
Загалом, як русальні, так і Петрівчані пісні є важливими елементами української культури, що поєднують дохристиянські вірування з новішими християнськими традиціями. Вони не лише показують ставлення людей до природи та потойбічного світу, але й відображають моральні та етичні норми, які передавалися з покоління в покоління.
