Я тут вирішила відродити рубрику #рандомфакти , але це буде версія НМТ 2025 з української мови та літератури. Так, на Друкарні подібний допис я роблю вперше, але ця рубрика “жила” у мене в телеграм каналі. А тепер вирішила трансформувати її ось так. До речі, вона тепер і у відео-вигляді також існує - https://www.youtube.com/watch?v=T1i8hsbdatY . Суть рубрики – три рандомні факти про письменників та творців, що вказані у списку програми. Сподіваюся, що це буде вам корисно та пізнавально.
Сьогодні в нас Маруся Чурай
Трошки біографії перед початком. За переказами, Маруся Чурай народилася приблизно в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Батько Гордій Чурай був полковим осавулом, запальним та відважним. Його стратили у Варшаві після битви проти поляків, коли Марусі ледь сповнилося 13 років. Гордія вважали народним героєм, а до вдови та доньки ставилися з великою шаною. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві.
Факт 1
Ім’я Марії Чурай пов’язують з 23-ма піснями, які вона написала і які давно вже стали народними. Наприклад, “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні…”, “Шумить-гуде дібровонька”, “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” тощо. Всі ці пісні вже декілька століть знає та співає вся Україна.
Факт 2
Марусю без тями кохав Іван Іскра – син гетьмана Якова Остряниці, але він так і не зізнався їй у почуттях. Натомість, Чурай таємно заручилася з Грицею Бобренком, сином хорунжого Полтавського полку. Чи довго тривали їх стосунки? Ні. Гриць їй зрадив та одружився з Галею Вишняківною – донькою заможного осавула. Після чого у Марусі була невдала спроба самогубства і смерть Гриця від якогось зілля. З приводу цього є дві версії (одна – вона навмисно отруїла чоловіка, друга – це була випадковість). А на творчому фронті з’явилася на світ пісня “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”.
Факт 3
Точно невідомо коли і як вона померла. Є дві версії. Перша - Маруся у в’язниці (куди її посадили за причетність до смерті Гриця) підхопила сухоти та після звільнення дуже хворіла, що й призвело до смерті в 1652 році. Начебто її поховали у Полтаві. Друга - Маруся для покути ходила на прощу (паломництво) до Києва, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого.
Тут можна вивести два життєвих уроки:
- Говоріть про свої почуття.
- Легко відпускайте мудаків зі свого життя, щоб вони вам не псували його, навіть, після власної смерті.
