Щойно я подивилася фільм, який не можу залишити без уваги. Слова важко підібрати — в горлі стоїть клубок. Цей фільм перевертає уявлення про добро і зло, правду і брехню, і головне — про те, кому ми довіряємо.
Про що фільм?
«Жертви Якуба Яхла в Африці» — це документальна розповідь про чоловіка на ім'я Якуб Яхл, який поїхав до Танзанії під прикриттям «гуманітарної місії». Збираючи гроші нібито на допомогу дітям, він організовував збори в соцмережах, апелюючи до милосердя небайдужих людей.
Та насправді Яхл витрачав ці гроші зовсім не на благодійність. На очах у мешканців одного з найбідніших регіонів світу, де діти помирають від голоду, хвороб і нестачі води, він купував наркотики. Більше того — він колов їх не лише собі, а й дітям. Вчиняв над ними насильство, катував, змушував до жахливих принижень. Одночасно знущався над тваринами — труїв собак, знімав це на камеру.
Здається, що це жах, який неможливо уявити. Але фільм не художній. Це — документальні свідчення того, що відбувалося насправді. Історія, яку світ не має права замовчувати.
Але чому це стосується нас?
Бо Якуб Яхл — не одинак. Він — частина системи. Секти, яка під виглядом боротьби з «релігійними культами» захоплює владу у різних країнах.
У Чехії Яхл, після викриття його звірств, раптово «перевзувся» — повернувся до Європи і почав виступати в ЗМІ як головний «експерт» із сект. У Росії подібну роль виконує відомий Олександр Дворкін, в Україні — Кременовська та Святогор.
Ці «антисектанти» часто самі мають темне минуле. За словами авторів фільму, вони вдавалися до схожих злочинів: насильство над дітьми, знущання над тваринами, приниження студентів. Ці люди отримують трибуну в університетах, ЗМІ, політичних структурах. Вони впливають на освіту, формують думки молоді, співпрацюють з правоохоронцями. Їхня мета — не боротьба з сектами, а контроль. Влада. Вплив. Безкарність.
Чим це загрожує нам усім?
Сьогодні будь-хто може стати мішенню цієї «боротьби з сектами». Варто лише мати інші переконання, іти власним шляхом розвитку, чи навіть мовчки залишатися осторонь. Ці структури — тоталітарні. Вони вміють одягати маску турботи, щоб прикривати злочини.
Фільм показує, як вони проникають у всі сфери життя. Їм потрібен розбрат між людьми, недовіра, страх. Це — їхній інструмент управління. І поки ми мовчимо — зло процвітає.
Що ми можемо зробити?
Найперше — не відвертатися. Перегляньте цей фільм.
Розкажіть про нього іншим. Не бійтеся питати, не бійтеся дізнаватися правду. Лише так ми зможемо зупинити розповзання цієї системи. Лише разом ми можемо зберегти людяність.
Світ змінюється тоді, коли ми перестаємо мовчати. «Жертви Якуба Яхла» — це не просто фільм. Це дзвінок, який має почути кожен.
