У попередньому дописі ми обговорювали особистість Мороджо, яка фактично подарувала нам традицію одягати на конвенти костюмоване вбрання. Там я також згадувала про те, що Міртл долучила до спільноти свою племінницю, Мері «Патті» Ґрей, яку інші прихильники фантастики називали Поґо.
Поґо була членкинею таких спільнот, як The National Fantasy Fan Federation, Science Fiction Association і, звичайно ж, LASFS.
Разом з одним зі своїх чоловіків, Рассом Вудом, Поґо також заснувала спільноту Harbor Fantasy League.
У зіні Ah! Sweet Idiocy! можна знайти такий опис Поґо:
«Вона доволі кремезна жінка: не товста, а просто висока, з широкими кістками та добре складеною статурою […]
Досить приваблива брюнетка, яку все ж оточує певний напил безпорадності, здебільшого зумовлений її короткозорістю, і який аж ніяк не відображає її самостійну та впевнену особистість».
Чим особливо відзначилась Поґо, так це тим, що опублікувала один з перших (Сем Московітц узагалі заявляє, що перший) суто жіночих зінів, який називався STF-ETTE.
Усього у STF-ETTE вийшло, на жаль, два випуски. У першому було шістнадцять сторінок, і вийшов він у вересні 1940-го року, а в другому — 10. Його випустили у червні 1943-го.
Копій видання мені знайти не вдалося, але спочатку STF-ETTE планувався як фензін, у якому друкуються виключно самі жінки, та зрештою участь у ньому все ж взяло п’ятеро чоловіків. Повний зміст видання теж виявилося знайти не так легко, однак відомо точно, що туди дописувала Мороджо, а в другому випуску — Лі Брекетт, яка написала статтю Earth's Renaissance.
Шкода, що фензін не протримався довше — ініціатива, без зайвих сумнівів, важлива й видатна. Та у Поґо, однак, було ще кілька фанатських видань, зроблених спільно з Вудом: Fan-Damn та Pogorus, які також обмежилися виходом одного-двох випусків.
