"Today is August 4, 2026," said a second voice from the kitchen ceiling, "in the city of Allendale, California". Саме такими словами починається відоме оповідання Рея Бредбері There Will Come Soft Rains.
Історію було названо на честь однойменного вірша американської поетки Сари Тісдейл, опублікованого під час Першої світової війни та епідемії іспанського грипу. В історії, сюжет якої розгортається у цей день, Бредбері олюднює повністю роботизований дім, який вистояв під час ядерної катастрофи. У ньому більше немає мешканців, однак лишаються автоматичні системи, які продовжують свою щоденну рутину: застилають ліжка, готують сніданки та миють посуд господарям, від яких лишилися лишень обриси на стіні. Наприкінці вечора система навіть зачитує своїй загиблій господині вже зазначений вище вірш Тісдейл. Зрештою у будинку випадково зчиняється пожежа, після якої в домі лишається тільки одна стіна — та, на якій знаходиться гучномовець, приречений навіки оголошувати дати в порожнечу.
Уперше оповідання побачило світ 6 травня 1950 року в журналі Collier's, а згодом було перероблено для роману The Martian Chronicles у розділ August 2026: There Will Come Soft Rains. У подальшому перевиданні за 1997 дату змінили на 2057 рік. Бредбері написав історію під впливом кадрів із наслідками ядерного удару по Гірошімі, в особливості з тінями, лишеними від людей.
Коли в інтерв’ю для The Christian Science Monitor у Бредбері запитали, який його твір найбільше відображає його особистість, він назвав саме цю історію. Прокоментував він це отак: «Це чудова науково-фантастична напів фентезійна метафора того світового смутку, який сколихнув нас у 1950 році. Зараз ми бачимо, що у світі склалася ситуація з розподілом сил, яка може проіснувати ще чимало років між певними трьома державами. І, можливо, нам вдасться зберегти непевний мир. На це я й сподіваюся…».
