Давайте, зізнавайтеся, у кого одна з найбільших травм дитинства – це смерть собаки у фільмі «Я – легенда»?
Тільки у відносно дорослому віці я дізналася, що за фільмом стоїть першоджерело – однойменна книга Річарда Метісона, яку було перевидана у серії «КУЛЬТREAD» від КСД.
Сама книжка вийшла в 1954 році й сміливо внесла декілька новацій у жанрову літературу: популяризувала, якщо можна так сказати, концепт апокаліпсису, який виник внаслідок пандемії, та поширила в поп-культурі вампіризм як своєрідну метафору хворобі. Головний герой – колишній військовий, проживає в Лос-Анджелесі. У минулому його вкусив кажан-вампір, завдяки чому його організм виробив своєрідний імунітет на нову хворобу, яку, наймовірніше, переносять комарі – інфікована людина або помирає, або стає вампіром. Чоловік приречений виживати в цих непростих умовах, коли він поступово втрачає зв’язок із реальністю і все, що було колись знайомим та коханим, поступово набуває страшної та невпізнаваної личини…
Річард Метісон згадує про написання книжки таке: «У той час, як я тільки почав роботу над своїм першим науково-фантастичним романом "Я – легенда", я безнадійно загруз у купі технічних нюансів, не кажучи вже про проблеми з сюжетом». «Підмога» з'явилася у вигляді старого знайомого – Генрі Каттнера. Він не вперше допомагав Річарду з рукописом: коли вони вперше познайомилися, Метісон сказав Каттнеру, що в нього є текст на 760 сторінок, який не подобався його агенту. Генрі без зайвої думки попросив Метісона надіслати йому рукопис, вичитав його за лічені дні й надіслав Річарду аналіз на 6 сторінок, в якому детально розписав, що ж з текстом було не так. Над «Я – легенда» Каттнер так само допоміг Річарду: за його словами, Генрі поступово, методом численних пропозицій та дискусій, пропонував Метісону різні варіанти розвитку сюжету, поки всі проблеми не вирішилися.
Результат: «Я – легенда» має присвяту Генрі Каттнеру. «Я присвятив цю книгу Генку, але це – найменше, що я міг зробити, адже Генк цілковито присвятив своє життя письменництву та іншим письменникам», – сказав Метісон, коли дізнався про ранню смерть свого друга.
