Дисклеймер! Досліджувати жанри фантастики неймовірно складно: вони рідко бувають «чистими» представниками одного піджанру, частіше ж — суміш у різних пропорціях. Я відкрита до суперечок в коментарях, особливо щодо приналежності різних книг/фільмів/ігор до того чи іншого піджанру. Нам однозначно потрібно більше такого контенту українською, тож запрошую до забави!
Ретрофутуризм. Лазерна зброя, усюди роботи, швидкісні зорельоти, літаючі автомобілі та утопічні міста - перші асоціації, які приходять на згадку, коли чуєш про цей жанр. Цікавість до нього не стихає і до сьогодні, попри те, що з кінця його золотої ери - 1960-х минуло більш ніж пів століття.
Чому? І чому я це досліджую?
Я — Валерія Савотіна, українська письменниця, що поставила собі челендж написати 52 оповідання в 52-х жанрах фантастики, тож тепер їх вивчаю та ділюсь із вами. До речі, моє оповідання в жанрі ретрофутуризм “Міжпланетний круїз” вже написане і доступне для прочитання. Буду рада, якщо читнете після цього матеріалу і його.
А тепер - до історії!
Як все почалось?
Все почалось… Тоді, коли людство почало уявляти майбутнє і активно фантазувати про нього. Адже сам термін такий, “ретрофутуризм” - це мрії про майбутнє, які були в людей у минулі часи. Як на зображенні внизу - у 1898 році отак уявляли готелі на колесах в 2000-му.

Є TED-talk від художника Брюса Макколла, де він розбирає одну з основних і дуже важливих ознак ретрофутуризму - його автор(ка) неправі у своєму передбаченні майбутнього. Зачасту їхні спроби вгадати майбутнє вельми потішні і занадто оптимістичні.
Але те, про що я хочу поговорити сьогодні - той ретрофутуризм, який часто намагаються відтворити сьогоднішні митці, і який формувався десятиліттями, аж доки не досяг свого кінцевого вигляду у 1970-их.
Хоча насправді, у 1920-х теж мріяли непогано так. Ось, наприклад, газета за 1925 рік:

Лишаю посилання на оригінал, якщо хочете порозглядати поближче.
Маленький крок для людини, величезний стрибок для людства
Науковий прогрес прискорився. З’явились нові професії, бізнеси, амбіції в тогочасного суспільства. 1961-го року людина вперше полетіла у космос. 1969-го перша висадка на Місяць. Здавалося б - скільки лишилось до перших колоній на інших планетах? Для багатьох прогрес став натхненням і підґрунтям для мрій про можливе майбутнє.
Про що саме тоді мріяли? В майбутньому мало б бути:
повсюдне застосовування ядерної енергії
інфраструктура міст переміщена під землю
побутова техніка повністю автоматизована
люди живуть в пустелі, під водою і в космосі
роботи, які замінили б всю хатню роботу
Подорожі в космос! Багато!
Маленький нюанс. У джерелах про ретрофутуризм найчастіше перераховують технологічні зміни,а не новий соціальний лад. І це цілком видно з медіа, які я далі додаватиму - давайте порахуємо, скільки буде на них не білих американців? Подивована, що не знайшла плакати про майбутнє, в якому все ще був би окремий транспорт для темношкірих.
Та все ж, люди мріяли - і це відображалось у поп-культурі. Пілотний епізод Стартреку був випущений у 1964-му році. Перший фільм “Зоряні війни” вийшов у 1977-му році.
Проте давайте поговоримо про фільми, які були до них.
Things to come - ретрофутуризм 1936-го року

Один з перших фільмів, які можна сміливо назвати ретрофутуризмом. Дія в ньому спершу розгортається у 1940-му, де починається війна (але з ким не говориться). Далі продовжується у 1970-х, коли війна все ще йде, панує тиранія і регрес. Проте знаходиться групка вчених, які будують утопічне суспільство і намагаються так перемогти війну. Геть спойлерити кінцівку все ж не буду, але скажу, що там є про польоти в космос! І про цю тему якраз наступне кіно, прекрасний гімн ретрофутуризму.
“Барбарелла” і десяток костюмів

По-перше, тепер я знаю, звідки пішов тренд на броньований бюстгальтер. По-друге, дуже раджу подивитись трейлер цього фільму - такому заграванню з глядачем потрібно ще повчитись. Чого вартує лише заява про те, що Барбарелла бореться зі злом силою… кохання?
Головну роль у ньому зіграла Джейн Фонд, а її незабутні костюми створив Пако Рабанн, якраз-таки фанат футуризму.
До речі, планується рімейк цього фільму з Сідні Свіні у головній ролі. Офіційного трейлера наразі ще немає, проте люди з радістю генерують свої за допомогою ШІ - і такий ажіотаж я бачила поки лише навколо нього. Утримаюсь від коментарів.
Певна, про “Зоряні війни”, “Стартрек” чи “Космічну Одіссею 2001” і без мене досить матеріалів. Я ж хочу поговорити ще про один з найбільш поширених видів медіа.
Яким майбутнє бачили у рекламі?
У основі ретрофутуризму лежить завищений оптимізм - саме те, що треба для реклами. Але що про неї багато говорити - таке треба лише дивитись.




Рекламу круїзного лайнера, схожого на цей корабель, я десь півроку тому постійно бачила в тік-тоці. Цікаво, що з ним стало?
Але що тоді футур-ретро і до чого тут обкладинки New Yorker
Зараз ми вже знаємо, що майбутнє, яке пророкували нам в часи ретро не здійснилось. Або здійснилось частково - роботи-пилососи таки присутні в нашому житті. Проте, дивишся на цю естетику і собі хочеться чогось такого красивого-кольорового. І хто завадить помріяти? Це ж вже ніби і не ретрофутуризм, це вже щось інше - створювати щось у стилі “майбутнє, якого ніколи не існувало і я про це точно знаю”. Власне - футур-ретро.
До речі, сюди доволі часто відносять стімпанк - адже це альтернативний варіант розвитку подій, в якому у Вікторіанську епоху розвинулись неймовірні парові технології. Ми вже знаємо, що це нереально, проте ця естетика зустрічається знову і знову у різних видах медіа.
Брюс Макколл, якого я вже згадувала вище у цьому матеріалі, чудово працює з тим, чому ретрофутуризм захоплює авдиторію. Оцей смішний для нас оптимізм і ностальгія, але ностальгія навіть не за тим, що було, а за тим, що так і не здійснилось. Додаю як приклади кілька його робіт.



Доки працювала над цим матеріалом, почала читати “Часосховище”. Задумалась над тим, чи існував ретрофутуризм в 1960-70-х роках в Україні. Яким він був, якщо був взагалі? Чи були якісь книги/постери/фільми? (окрім, звісно, пропаганди про шлях в світле майбутнє). Чи були футуристичні мрії в часи, коли мріяти було неможливо?
Спробую дослідити і це (якщо щось знаєте таке чи маєте думки з цього приводу - пишіть в коментарях, будь ласка. Буду дуже вдячна).