Проза – це детальний мисленнєвий процес, який легко запороти навіть автор_ці з деяким досвідом. Якщо ви почнете свій шлях прозаїка-прозаїкині із бажанням написати діп дарк фентезі тетралогію з біблійними відсилками та поп-культурою, кожна частина якої буде на 800 сторінок, скоріш за все(вірогідність 90%) ви тупо пососете і напишете відбірну елітну нішеву графоманію.
Почати з роману-епопеї на 7 томів?
Все починається з маленького – з нарису. Текст вимагає розуміння, текст вимагає терпіння та відточування навичок. Від малої форми можна рухатись до розширення обсягу, але подумайте: для чого я пишу роман на тисячу сторінок, заради експерименту або виклику? Експеримент без цілі веде у нікуди. Може так статися, що ваша грандіозно-геніальна задумка у виконанні — ідеальна новела.
І тут Анатолій розізлився…
Якщо ви кажете прямим текстом, що персонажу весело – ніфіга йому не весело, а у читачів взагалі журба почалась. Читач має бачити. Показуйте через дії, звуки, запахи. Тут найкраще підійде «кінобачення» – опис того, що читач зможе сам побачити. «Він злився.» – ніщо. «Він зламав олівець і подивився з-під лоба на мене.» – жива сцена, можливість читачу самостійно зрозуміти емоції персонажа.
Одна думка – один абзац
Кожне речення має або рухати сюжет, або розкривати героя — інакше воно краде час читача. Той самий принцип масштабується до абзаців і розділів: мікрогачок наприкінці кожного блоку тримає цікавість живою.
Вбий своїх улюбленців
Хороша проза це та, яку не один раз покращували і переписували. Писати — це переписувати, додавати, вапнувати. Так, я розумію, що хочеться за годину написати оповідання і отримати свої овації, але який з цього сенс? Не бійтесь відкидати те, що не працює.
Музика фрази
Слухайте звучання мови, читайте вголос свій же текст. Якщо голос «спотикаєтеся» — шукайте зайві слова чи ламаний ритм. У малій прозі кожне слово має виправдовувати місце. У великій важливіша пульсація: короткі речення для напруги, довгі — для роздумів.
Жанрова проза…кхм, точніше кліше
Не пишіть сталими фразами, штампами, бо ви не журналісти(на відміну від мене). Чим більше ваш текст унікальний за своїм підходом, тим краще. Комусь подобається тепла знайома ванна, але ми тут не для цього. Шукайте свої описи, свої відчуття емоції чи обставини.
Заручники музи
Не обманюйте себе тим, що «муза не прийшла». Письмо – це ремесло. Сідайте і пишіть. Навіть якщо виходить сиро – з того і вариться, так, чи інакше редагувати все одно доведеться.
Воно живе?
Довга проза – це марафон, а не спринт. План дає орієнтири: кульмінації, головні повороти, але не ставайте його рабом, дозволяйте іноді відходити від нього. Відхилення свідчать, що історія оживає, Якщо персонаж «відмовляється» діяти за схемою — запитайте, чому, і перегляньте мотивацію. Часто це покращує глибину.
Картонки
Просто чекніть: запишіть репліки героїв без вказівки імен. Якщо читач упізнає їх за стилем мовлення — у вас живі персонажі.
Ну вот і все.
З Богом! (якщо ви теїст).
З Наукою! (якщо ви атеїст).
