Моя коротка замальовка про події що відбулися за кулісами, коли Ганс Ланда не застрелив Сюзанну при втечі і після їх останньої зустрічі:
!Дисклеймер!
Моя назва замальовки немає ніякого відношення до Сюзани як нареченої. Це просто цікавий фразеологізм, який я взяла на озброєння до назви.
В цій писанині Сюзана буде трохи видозмінена як героїня, що помститься Гансу Ланді, мисливцю за євреями, але я не опишу процес помсти, це просто буде поставлено перед фактом. Це спойлер, але то не вплине на процес читання та насолоди.
Стакан молока був повністю порожній. До останньої краплини. Двері відкриті навстіж, до непроханих гостей вони зазвичай були замкнені, але в цей раз приймали з розкритими обіймами. Крок. Ще один. Поштовх. Ще. Двері зачинились. Посмішка сильно виражалася на обличчі, він не приховував всього задоволення від проробленого процесу чистки — позбавлення щурів в тих місцях де того не було дозволено. Протипоказано! Категоричне nein! Nein! Все мало бути чистим. Або ні, це, мабуть, просто гра така, де хочеться поспостерігати за метушнею, хочеться зробити себе поміченим у власній створеній грі. Так! Чоловік і надалі сидів доти, доки йому не було наказано з дивовижним ентузіазмом :
- Levez-vous, Monsieur La'paddit ! Tu viendras avec moi. Lève-toi, lève-toi ! Et vous, M. La'paddit, qu'est-ce qui ne va pas avec votre visage ? Avez-vous vu quelque chose d’inhabituel ? Mes actions ne t'ont pas effrayé, n'est-ce pas ? Quant aux rats, nous vous en avons parlé, il faut empoisonner les rats.
( - Вставайте, містере Ля'паддіт! Ви підете зі мною. Вставайте, вставайте! Ну що ви, містере Ля'паддіт, що з вашим обличчям? Ви побачили щось незвичайне? Мої дії вас не злякали ж, правда? Щодо щурів, ми ж з вами говорили, щури повинні бути потравлені. ) - з цим сказаним словом він підійшов ближче до свого співбесідника, щоб повторити правила, якими керуються німці, і якими повинні керуватися всі хто під ними знаходяться :
- Vous avez dénoncé une Juive, Monsieur La'paddit. Vous ne pensez pas qu'avec cette décision vous pourrez trouver un moyen d'éviter votre participation désagréable, n'est-ce pas ? Mon travail ne montre aucune pitié envers ceux qui ont caché des rats sales sous une aile fiable. Les mesures nécessaires seront prises à votre encontre. Tu sais de quoi je parle ?! Bien sûr que tu le sais ! M?
( - Ви викрили єврейку, містере Ля'паддіт. Ви ж не думаєте що за це рішення вам вдасться знайти спосіб уникнути своєї неприємної участі? Моя робота не терпить милість до тих, хто ховав брудних щурів під надійним крилом. Проти вас будуть залучені необхідні заходи. Ви ж, знаєте про що я?! Ну звичайно ж знаєте! М? ) - німецький офіцер не виглядав більше як той хто жартував декілька секунд потому, а чекав якогось бодай слова від того, з ким доводилося розпрощатися. Жаль. Це була цікава зустріч на сьогодні. Офіцер порушив рукою, щоб швидким жестом доброї волі випровадити Ля'паддіта на двір з його власного дому, і доля розчарування в нутрощах для німця видалась образливою. Ганс Ланда хотів но сказати своє, Ля'паддіт мовчав. На останньому видиху, нудьги, яку показував Ганс, Ля'паддіт зміг зобразити вигляд що не боїться почути відповіді :
- Ce qui m'attend, c'est la mort. ( Що чекає на мене, то смерть. )
Ганс Ланда буквально ледь втримав свій регіт, захопивши краєчок дерев'яного стільця, але проковтнув язика і промовив крізь втрачений розум :
- Нііі! Ні, звичайно. Вас чекає інше. - Ланда перейшов з французької на зрозумілу всім англійську, але не просто тому, що в нього була середня французька, а щоб передати всю сіль контексту, якого бракувало при звучанні рідної мови Ля'паддіта. Викликати одну бентежність, ширшим словниковим запасом змусивши опонента почути точність намірів, впевнитись у точно сказаному слові та не інше, то не було ще таким слизьким у виконанні його роботи. Зазвичай вистачало однієї французької, але тут одними “Au revoir et à plus tard!”( Прощавайте і до зустрічі!”) не будеш певен своїх намірів.
Ля'паддіт продовжив ганебно мовчати. Йому не було відомо що Ганс мав на увазі. Що вже гірше за смерть? Тортури? Вони й так будуть разом зі смертю. Що то те саме, і не так важливо що будуть катувати. Ланда встиг порушити хід його думок і дати англійською ясно знати що… :
- Я вас не вб'ю. Тільки не так. Ви будете жити. Містере Ля'паддіт, ви будете жити, знаючи, що ваша дитина, яку ви встигли, так би мовити, приручити у своєму теплому домі, налити коров'ячого, свіжого молока і вкласти спати на м'яке, просторе ліжко в холодні ночі, буде тинятися поміж іншими містами, німцями, французами, байдуже. Ви ніколи більше її не побачите. Ну, а може побачите! Хтозна! Але знаєте що, зрештою, ми знайдемо її. І прийдемо знову до вас. Обов'язково, ми знайдемо Сюзанну, так. І, вона опиниться тут, в вашому домі, на вашій фермі, у ваших руках. Але ненадовго! Її більше не існуватиме. Як тих щурів що намагаються вислизнути зі своєї нори, безнадійно. Ви цього боялися, так? Що ви можете сказати мені про цю ідею? Це схоже на смерть чи власне, це пекло на землі? Бо то є таким вашим вироком, ну не ображайтеся, я не хотів, але попри це я все так вирішив по моєму бажанню. Не більше.
Ля'паддіт не міг стримувати свої сльози, які лилися тонким струменем води в бездонний, темніший за чорний колодязь, глибиною до кілометрів, і не було видно ні краю й, ні кінця. Мужньо боровся він, хотів захистити дівчинку від триклятих тварюк, що не мають у своїм серці хоч трохи благородства. За що так з нею? Чому ж він так повинен за це розплачуватися?!? Хіба не достатньо вже страждання для тих, хто зміг втекти від огидних лап німецьких фашистів?!? Чого ще хоче Бог від простолюдинів, зрікатися від добра? Вчиняти зло злом? Чи не терпіти всі жахи які принесли ці нелюді, і зрештою…
Ганс після довгої дискусії, насолодившись вдосталь цим шоу, залишив містера Ля'паддіта в домі. Не сказавши наостанок знаків чи слів прощання, офіцер почeмчeкував до решти його складу.
- Їдьмо звідси. Пахне дохлими щурами та непарним молоком. Зкошеною травою. Я хочу скуштувати тепер шніцель з яловичини. Вони не встигли почути гучний постріл в домі Ля'паддіта. “Мисливець за євреями” сміявся б до смерті.
Двадцять три хвилини тому
Задушливий гаркіт. Серце, що вистрибувало прямо з грудей. Невпинний рух, біг, ще не спинився. Він зростав з кожним вдихом, і поступово зменшувався, знову і знову… Стоп. Він зупинився. Перед очима кров. Напевне, нічний жах серед білого дня. Постріл. Здригнулася, у втомленому жіночому тілі. Нудота. Нудота підходила до горла величезним комом, і вийшла назовні, розбризкуючи все зелене навкруги. Постріл. Свіжа кров розфарбувала стінки погреба, єдиного безпечного укриття, що під червоними кольорами вже таким не здавався б ніколи. Англійська мова. Щось, що не зрозумієш насправді, доки не почуєш вистріл. Секунда на вагання і ціла вдача, побачити полеглі тіла сестер і братів, побігти на тваринних інстинктах і не бачити за спиною нічого. Нічого. Бо там вже нічого немає, лише дім вдалині, і примарна постать в зеленій уніформі, не знаючи, обличчя, але у відчуттях не помилишся — це він, ВІН. ВІН.
Теперішній час
- Au revoir, Susanna! - Сюзанна не почула б і за декілька десятків метрів, але зрештою точно, відчувала ці слова глибоко в собі. І хотіла б назавжди вимкнути цей диявольський голос, що як касетна плівка крутилася в голові, заглухнула, але продовжувалася верещати фоновим шумом. Ні. Більше ніколи!
- Міс Сюзанно? Ви чуєте, що я говорю до вас?
Вона змінила інше положення тіла, і удавала вигляд, що все чітко усвідомлювала, з цікавістю слухаючи бесіду яку той тараторив. Але вона не чула. Не бачила. Ігнорувала саме існування цього чоловіка, проковтуючи насилу шматок десерту і не скуштувавши білого, заварного крему, — той крем прославляв Ганс Ланда, носився як курка з яйцем, наполягаючи з'їсти. Дівчина поворушила в ньому лише ножа. Я б зараз ножем… Як той крем…
Розмова підійшла до свого завершення. На легкий підйом, Ланда граціозно перш ніж встати, ткнув сигару прямо в штрудель — його серцевину, крем, і білі нотки звареного молока просочились отруйним, сигаретним присмаком, запах — до якого вона давно звикала, а для нього це питання не підлягало філософським роздумам і було лише демонстрацією гордовитої примхи. Ну що з того, все одно попільнички поруч немає, так би йому грець.
- На все добре, міс, Сюзанно. Сподіваємося, що ще скоро зустрінемося разом.
Дівчина хмикнула, як знак доброї волі ; ледь вирвала з себе посмішку.
Чоловік пішов. Поцілував руку дами, неспішно покинув її на самоті з гучними тарілками та звуками чвкання. Огида, сльози, біль — все змішалося до купи й не змогло стримуватися у своєму прояві, і дівчина закрила свого рота долонею, яка була єдиним порятунком, щоб не виказати себе. Вона помститься. Неодмінно. Неодмінно, він страждатиме від її руки до самого гробу. Здохне врешті-решт його усміхнена, хіхікаюча пика.
Чи готові ви до цього?
Pov. Ганс Ланда
В задушливій машині повної своїх старанно вибраних підлеглих, я відчував якесь приємне передчуття чогось нового, захоплюючого. Ну а як же може бути інакше... Це безсумнівно, вона. Вона та, яку ми так всі довго шукали, я шукав, і пташка сама залетіла в мою клітку. Дивитися на беззахисне дитя, яке так старанно грає свою роль яку я вже тоді, тоді призначив їй. Що ще лишається тобі зробити, а, Сюзанно? Ти не зможеш так просто втекти та не втілити свій план наяву, бо я знаю, що ти хочеш насправді...
- Офіцере, ми на місці. - неголосно промовив один з його підлеглих, і це змусило повернутися в реальний світ від власного потоку думок.
Pov. Ганс Ланда
Зрештою, все має відбутися зовсім найближчим часом, мені не треба хвилюватися за нашу зустріч, вона сама захоче побачити мене один раз, і не бачити ніколи в безкінечний. Все буде вирішено в тому місці, в тому часі. Просто хочу прискорити цей процес, люблю грати в здобич, - ловлячи щурів що промайнули швидко та прудко, а потім позбавити їх цієї можливості... Хай там як, але нехай вже принесуть мені чортовий шніцель з яловичини.
- Офіціанте? - люб'язно проговорив Ланда до міс, що не очікував побачити гарненьку дівчину.
- Так. Що побажаєте містере Ланда?
Чоловік тупо зирив на дівчину зі своєю широкою посмішкю як а-ля Чеширський кіт з "Аліса в країні Чудес" :
- Шніцель, яловичий з висококласним віскі, сильно охолоджений. І м'ясо повинно бути ніжним, молодим дитям. Сигарети “Marlboro„.
Офіціантка прийняла замовлення, і пішла геть. Куштyючи шніцель він хапав шматок величезного м'яса як справжній мисливець, розкушував його, наче сам щойно вполював на невинну тварину. Bon appétit, mesdames et messieurs.
Ps. Ось це так Остапа понесло…
