ЗЛИВА
Густіє хмара над німим Дніпром,
Вкриває темінь випалений схил
І завмирає простір як ніщо.
Важке повітря віддає свій хист,
Гримить далекий та скажений грім,
Щоб знов злякати завжди мирний тил.
Палає блискавка на темні дні,
Несеться вітер лютий крізь моря,
Зриває листя жовті та сухі.
Зіллються краплі на сухі поля,
Ширяє птах, шукаючи свій схов,
Хоча йому і крівля як броня.
Земля чекає тишу як ніхто,
Та тільки злива жорстко лупить дах,
Міняючи картинки, як в кіно.
Насунув буревій на всі жнива,
Зламав сухі гілки без жалю й сліз,
Згадав усім, що скоро вже зима.
Але і це несеться в прірву літ,
Зникають блискавки й важкий порив,
Та йдуть в безодню померки густі.
Бо промінь сонця зиркає з гори.
Мирослав Манюк
21.09.2026
