Автори: Воллі Адейемо і Давід Шимер
Переклад: https://t.me/TrumpGambit
Оскільки Росія продовжує війну проти України, а адміністрація Трампа скорочує американську допомогу Києву, європейські країни посилили підтримку українського народу. Але можна зробити більше. У цей критичний момент Європейський Союз повинен заарештувати заморожені російські суверенні активи, що знаходяться в Європі, і використати ці ресурси для забезпечення України стабільним джерелом допомоги.
У лютому 2022 року, всього через кілька днів після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Сполучені Штати спільно з країнами G-7 заморозили близько 300 мільярдів доларів російських активів, переважна більшість з яких перебувала в Європі. Перед прийняттям рішення деякі європейські країни висловлювали економічні та юридичні занепокоєння, але врешті-решт погодилися. Протягом адміністрація Байдена, до якої ми обидва входили, заохочувала Європу зробити ще один крок і заарештувати російські кошти, щоб вони могли бути використані, а не лежали замороженими на рахунках. Але європейські лідери не бажали йти на цей додатковий крок: занепокоєння, подібні до тих, що висловлювалися кількома роками раніше, не зникли.
Сьогодні Європа повинна переосмислити свої дії. Необхідність арешту суверенних активів Росії зараз є більш нагальною, ніж будь-коли з початку війни. Поставки американської військової допомоги Україні з американських запасів, санкціоновані за часів адміністрації Байдена, закінчаться найближчими тижнями, а адміністрація Трампа не оголосила про поновлення допомоги Києву. Президент Росії Владімір Путін відкинув заклики до 30-денного припинення вогню і зупинив мирні переговори, висуваючи максималістські вимоги, ймовірно, роблячи ставку на те, що становище України погіршиться, коли американська допомога припиниться, а Китай, Іран і Північна Корея продовжать підтримувати Росію.
За останні три роки європейські країни надали Україні надзвичайну підтримку - більшу, ніж Кремль будь-коли очікував. Вони, наприклад, надіслали військову та фінансову допомогу, запровадили безпрецедентне обмеження цін на російську нафту та ввели в дію 17 пакетів санкцій проти російської економіки. Але Європі потрібно буде зробити ще більше, щоб заповнити порожнечу, яку залишили Сполучені Штати. Європа не може дозволити собі бачити тріумф Росії над Україною.
Європейські лідери повинні збільшити підтримку України, але їхні громадяни не повинні нести витрати самотужки. Настав час змусити Росію заплатити за війну, яку вона вирішила розв'язати. Заарештувавши російські активи, європейські уряди можуть надіслати Кремлю чіткий сигнал, що підтримка України буде продовжуватися. Такий крок може змінити переговорну позицію України і, зрештою, траєкторію війни.
Після початку нападу Росії на Україну в 2014 році Москва вивела більшу частину своїх суверенних активів зі Сполучених Штатів, щоб зменшити свою вразливість до американських заходів у відповідь. Але Росія продовжувала зберігати активи на сотні мільярдів доларів у фінансових установах інших країн "Великої сімки", помилково вважаючи, що ці уряди не захочуть запроваджувати санкції проти російських державних фондів. Зараз приблизно 300 мільярдів доларів заморожені, переважно в Європі. Це величезна сума, враховуючи, що, за даними Інституту світової економіки в Кілі, США і Європа виділили близько 282 мільярдів доларів на допомогу Україні з початку війни.
В останній рік своєї роботи адміністрація Байдена наполягала на тому, що знерухомлені кошти мають бути використані на підтримку України, але деякі союзники не погоджувалися з цим. Оскільки війна тривала, а отримати додаткове фінансування від Конгресу для України ставало дедалі складніше, президент США Джо Байден та інші лідери G-7 досягли компромісу. У червні 2024 року вони домовилися надати Україні близько 50 мільярдів доларів кредитів, які будуть повернуті за рахунок відсотків, отриманих від знерухомлених активів. Це був значущий крок уперед, але настав час використати всі 300 мільярдів доларів для захисту України від російської агресії.
Деякі європейські чиновники ставлять під сумнів правові підстави для арешту російських активів, стверджуючи, що це порушить принципи суверенного імунітету, які закріплені в міжнародному праві. Але існують чіткі та переконливі юридичні аргументи на користь арешту російських активів. Як гучно підтвердила Генеральна Асамблея ООН у 2022 році, вторгнення Росії в Україну порушує заборону на агресію, що є юридичним зобов'язанням усіх країн. Росія безкарно порушує суверенітет України. Як постійний член Ради Безпеки ООН, Москва може блокувати правові та дипломатичні зусилля, спрямовані на припинення конфлікту. За таких обставин арешт російських суверенних активів є законним контрзаходом. Це одне з обґрунтувань, яке наводив Конгрес США, ухвалюючи Акт про відновлення економічного процвітання та можливостей для українців (REPO) від 2024 року, який дозволяє президенту конфісковувати російські суверенні активи. Канада, зі свого боку, ухвалила аналогічний закон.
Арешт є пропорційним до завданої Росією шкоди, і оскільки Росія має юридичне зобов'язання виплатити Україні компенсацію за збитки від війни, арешт буде допустимим, оскільки він зарахує вимогу України про репарації. Як стверджували колишні урядовці США Ларрі Саммерс, Філіп Зеліков та Роберт Зеллік у журналі Foreign Affairs, існує прецедент арешту активів агресора: у відповідь на вторгнення Іраку до Кувейту Сполучені Штати та їхні союзники доклали зусиль для переказу заморожених іракських коштів на міжнародний ескроу-рахунок для фінансування репарацій.
Європейські чиновники також побоюються, що, якщо їм вдасться заарештувати російські активи, менеджери інших суверенних багатств не захочуть інвестувати в Європу. Але немає жодних доказів того, що арешт російських активів призведе до втечі інвесторів з континенту. Інвестори не пішли, коли європейські країни заморозили активи Кремля три роки тому, а межа між заморожуванням активів на невизначений термін і їх конфіскацією є поступовою. Побоювання щодо втечі капіталу перебільшені.
На сьогоднішній день, насправді, захоплення становить менше ризиків для економічної та фінансової стабільності Європи, ніж у будь-який інший момент під час війни. Здатність Європи генерувати зростання і підтримувати свою економічну стабільність - особливо в умовах, коли інвестори все ще стурбовані економічною невизначеністю, яку експортують Сполучені Штати, — має набагато більше значення для інвесторів, які розподіляють активи, ніж стан суверенних активів Росії. А потенційний крах України є набагато більшою загрозою для європейської економіки, оскільки він може спричинити масовий відтік українських біженців і заохотити Росію до погроз країнам на східному фланзі НАТО. Використання суверенних активів допомогло б зміцнити Україну і запобігти такому сценарію.
Вигоди від арешту активів значно переважають ризики. Без допомоги США європейські уряди будуть змушені підтримувати Україну значною мірою самотужки — навіть попри те, що вони інвестують у власні військові запаси та готуються до власних зростаючих потреб у сфері безпеки. Європа може використовувати російські активи для закупівлі зброї, якої терміново потребує Київ, фінансування інноваційної оборонно-промислової бази України та підтримки макроекономічної стабільності в країні. У рамках цього підходу європейські лідери повинні спробувати домовитися з Білим домом про закупівлю американських засобів для України, починаючи з ракет протиповітряної оборони, з розумінням того, що Міністерство оборони США визначить пріоритетність цих закупівель з огляду на нагальні потреби України. У разі успіху ця модель може бути розширена на інші види американського оборонного експорту.
Коли буде досягнуто перемир'я, Україна все одно потребуватиме постійної допомоги для своїх військових — щоб вони могли стримувати майбутню російську агресію — і для виконання гігантського завдання з відбудови, яке коштуватиме сотні мільярдів доларів. Лідери G-7 закликали Кремль заплатити за завдані збитки, але Росія ніколи добровільно не фінансуватиме відновлення України. Єдиний реальний спосіб для Росії відшкодувати збитки — це щоб Європа спрямувала російські активи на допомогу Україні в її обороні в найближчій перспективі та відновленні в довгостроковій перспективі.
Захоплення активів має також дипломатичну мету. Путін вважає, що час у цій війні на його боці і що, зрештою, іноземна допомога Україні вичерпається. Розблокування 300 мільярдів доларів може змінити розрахунки Путіна. Ці гроші дозволили б Європі підтримувати Україну впродовж багатьох років, з невеликими внутрішньополітичними витратами, привид яких міг би змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Україна, маючи таку довгострокову підтримку, мала б більше важелів впливу на переговорах і була б у кращому становищі для досягнення справедливого і сталого результату цієї війни.
Таким чином, дебати про те, чи варто заарештовувати суверенні активи, повинні перейти з теоретичної площини в практичну. Важливим першим кроком має стати прийняття Європейським Союзом власної версії закону про РЕПО, який надасть країнам-членам можливість заарештовувати та використовувати російські активи в будь-який час на власний розсуд. Якщо ЄС не зможе досягти консенсусу, то окремі країни-члени, які мають російські активи в своїх юрисдикціях, повинні вжити заходів у власних національних системах, щоб уможливити арешт. Маючи такі повноваження, європейські лідери повинні розробити та впровадити план використання цих активів на підтримку української армії та економіки.
Війна в Україні перебуває в точці перелому: Підтримка Києва з боку США зменшується, Москва продовжує своє вторгнення за допомогою Пекіна, Пхеньяна і Тегерана, а Путін робить ставку на те, що з часом його становище покращиться. Європейські країни можуть змінити цю динаміку, надати Україні тривале джерело підтримки і переконати Путіна долучитися до змістовних переговорів. Президент США Дональд Трамп неодноразово стверджував, що Україна "не має козирів" у мирних переговорах. Але з суверенними активами Росії Європа має власну карту. Настав час її розіграти.
Дякую, що прочитали цей текст. Запрошую вас до свого телеграм-каналу, де ви знайдете ще більше оглядів західної преси та аналітики останніх подій.
