Блог про жінок в еміграції
Затишні та відверті розмови про те, як це — бути жінкою сьогодні, ловити баланс і будувати життя наново. Моя історія про життя «до» та «після». В Україні я мала свій кавовий бізнес, а в Німеччині починаю з абсолютного нуля — з дитиною на руках, без мови і в статусі прибиральниці в будинку літніх людей. Це хроніки мого важкого шляху, емігрантських буднів, сварок, сліз та пошуку себе. Щодня додаю у життя дві ложечки реальності: тут смішно про складне і просто про важливе. Про все, що болить, радує та тримає на плаву кожну з нас — чи ти п'єш каву на новому підвіконні за кордоном, чи тримаєшся за своє рідне в Україні. Заходь, твоє горнятко вже чекає. ☕️
Сьогодні на моєму новому німецькому підвіконні стоїть горнятко кави. Звичайної, звареної в гейзерній моці. Я роблю ковток, дивлюся на чужі дахи чужого міста і відчуваю, як мої руки пахнуть… професійним мийним засобом. Засобом для підлоги будинку літніх людей
Останні політичні рішення знову поставили перед українцями питання, яке дедалі частіше звучить у суспільстві: чи достатньо влада пояснює свої кадрові рішення? І якщо ні — чому?
Коли я виклала свій перший пост, у мене тремтіли пальці. Ділитися тим, що після успішного бізнесу в Україні ти миєш підлогу в німецькому Pflegeheim — це як вийти на площу оголеною. Страшно. Але я це зробила. І знаєте чому? Бо мені це життєво необхідно.
