Я не пророк, хоч і читаю кільця
В чашах що змій наповнені по вінця
І пʼю з морського дна секрети часу,
А на спіраль нанизую прикраси
З рибин що вже не чигають у водах,
Відьом, чия незгинуща порода,
Піратів, що прямуючи на плаху
Звали Морського Чорта своїм братом
Й просили, як заплату за завзяття,
З кухолем рому спливти вниз рікою.
Всякий бажає жити після смерти.
Що ж я роблю?
Даю їм всім померти.
1,8,23
Початок колоди. Чоловік що простує у невідоме.
Помилки формують наш досвід, Сила страждання відкриває очі. Спогади ведуть у минуле, Але кожен день — новий шанс. Відвага в дрібницях — справжній героїзм, Навіть у темряві світить надія. Відновлення можливе, Життя — це шлях змін і зростання.
Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім
Помилки формують наш досвід, Сила страждання відкриває очі. Спогади ведуть у минуле, Але кожен день — новий шанс. Відвага в дрібницях — справжній героїзм, Навіть у темряві світить надія. Відновлення можливе, Життя — це шлях змін і зростання.
Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім
