Я не пророк, хоч і читаю кільця
В чашах що змій наповнені по вінця
І пʼю з морського дна секрети часу,
А на спіраль нанизую прикраси
З рибин що вже не чигають у водах,
Відьом, чия незгинуща порода,
Піратів, що прямуючи на плаху
Звали Морського Чорта своїм братом
Й просили, як заплату за завзяття,
З кухолем рому спливти вниз рікою.
Всякий бажає жити після смерти.
Що ж я роблю?
Даю їм всім померти.
1,8,23
