чи може хтось зараз сказати мені
для чого прийшов час
а для чого
ні
ідемо навпомацки
тримаємо обличчя в руках
ніби люстерка
боїмося видихнути
видати себе
ми все ще десь тут
тримаємо одне одного
боїмось що зісковзнем
з вологих долонь
у одну із вирв
скупі ми
на сльози і завмирання
сердець
лиш один вологий сірник
у кулаку
й сигнальна ракета
на памʼять про
нас старих
найгірший вірш
новела про книжки
оповідка
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
Я вже давно пишу поезію та прозу, в цьому довгочиті Ви можете ознайомитися з частиною моєї старої, я б навіть сказав, архівної творчості. Приємного читання!
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
Я вже давно пишу поезію та прозу, в цьому довгочиті Ви можете ознайомитися з частиною моєї старої, я б навіть сказав, архівної творчості. Приємного читання!
