чи може хтось зараз сказати мені
для чого прийшов час
а для чого
ні
ідемо навпомацки
тримаємо обличчя в руках
ніби люстерка
боїмося видихнути
видати себе
ми все ще десь тут
тримаємо одне одного
боїмось що зісковзнем
з вологих долонь
у одну із вирв
скупі ми
на сльози і завмирання
сердець
лиш один вологий сірник
у кулаку
й сигнальна ракета
на памʼять про
нас старих
найгірший вірш
новела про книжки
оповідка
Іноді, пишучи щось, воно може здаватись тобі закоротким, але це ніколи не змінить того факту, що воно розповідає про все і ні про що водночас. Саме за це я цей стовпчик і люблю. Саме тому і публікую
Іноді, пишучи щось, воно може здаватись тобі закоротким, але це ніколи не змінить того факту, що воно розповідає про все і ні про що водночас. Саме за це я цей стовпчик і люблю. Саме тому і публікую
