найгірший вірш
всі комірки вашої памʼяті
зайняті
ми доставимо ці враження тоді
коли бодай одна звільниться
хочете переадресувати
тривогу в інше життя?
вибачте інше життя
недоступне для
тривоги таких розмірів
може викличете курʼєра
натомість?
вибачте всі курʼєри
і оператори
мертві
ваші дії?
як же можна бути холодним
верлібр
новела про книжки
Пам’ять — як зірка: зникає, але ще світить. І ми, мов комети, мчимо в тумані вчорашніх левад, шукаючи те, що вже не співає, але ще живе в нас. До порогу — крізь нескінченність.
Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все»?
Пам’ять — як зірка: зникає, але ще світить. І ми, мов комети, мчимо в тумані вчорашніх левад, шукаючи те, що вже не співає, але ще живе в нас. До порогу — крізь нескінченність.
Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все»?
